Слово "Гартленд" (англ. Heartland) означає "серцевинна земля", "стрижнева країна", "серце світу". Це термін геополітики – науки про вплив географічного середовища на політичне життя держав. Оскільки це середовище неоднорідне, то є особливо важливі, ключові території, володіння якими дозволяє контролювати навколишні обшири. Серед цих ключових територій є найголовніша, яка й називається Гартлендом.
Термін Гартленд вперше застосував британський географ і професор Оксфордського університету Гелфорд Маккіндер у статті "Географічна вісь історії" 1904 року. У 1919 році він сформулював геополітичну максиму: "Хто контролює Східну Європу, той керує Гартлендом. Хто контролює Гартленд, той керує Світовим островом. Хто контролює Світовий острів, той керує Світом".
Подальший розвиток геополітичної теорії народив багато її модифікацій, зокрема, різні школи по-своєму бачили розташування Гартленда. Важлива сама ідея, що є країна, володіння якою дозволяє суттєво впливати на всю земну цивілізацію.
Оскільки ця країна так важлива для глобальної політики, то світові гравці зацікавлені приховувати її фактичне розташування. І це природно: якби ви дізналися про скарб, то тримали б його місцезнаходження в таємниці.
Ознакою Гартленда є природні багатства, родюча земля і потужний людський потенціал. Гелфорд Маккіндер "стратегічним Гартлендом" вважав "Східну Європу" – територію між Чорним і Балтійським морями. Насправді ця земля є не східною, а центральною Європою, адже географічна Європа займає територію від Атлантики до Уралу.
Сакральними межами Європи можна вважати британський Стоунгендж і уральський Аркаїм, які знаходяться на тій самій широті. З чисто геометричної точки зору Центр має перебувати між ними, тобто в районі перехрестя 50-ї паралелі і 30-го меридіану. У цьому місці розташовано Київ.
5 лютого 2015 року до Києва прилетів на переговори держсекретар США Джон Керрі. Того ж дня на позапланові переговори прилетіли до Києва канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Франсуа Олланд. Такого раніше ще не було. Що сталося?
Як відомо, внаслідок Другої світової війни Європа була розділена між США і СРСР – двома глобальними полюсами влади. Ослаблення обох імперій у кінці XX ст. започаткувало поступове звільнення Європи від зовнішньої залежності від Америки і Азії. Це проявилося у двох майже одночасних подіях: проголошенні Україною незалежності у 1991 р. і підписанні договору про Євросоюз у 1992 р.
Для звільнення від одного глобального центру необхідно звертатися за допомогою до другого. Тож природно, що Західна Європа дедалі більше опирається на підтримку Росії, а Україна – на підтримку США.
Єдиним способом стати сильнішими за США є формування континентального блоку ЄС–РФ–Китай, що означає створення самодостатнього циклу "технології – сировина – виробництво". Оскільки кожен з трьох суб'єктів переживає глибоку внутрішню кризу, то системне об'єднання ресурсів дозволить її послабити і, як вони сподіваються, подолати. Відтак рух до створення Континентального блоку є геополітичною неминучістю.
Діями з цьому напрямку є надання Росією своїх територій Китаю. Сьогодні в Росії проживає 141 млн. осіб, 16 млн. з яких китайці, а це вже більше 10%. 31 грудня 2014 р. Путін підписав закон про території випереджаючого соціально-економічного розвитку в РФ. Згідно з ним, для будівництва можуть бути використані будь-які земельні ділянки, а компанії зможуть залучати трудових мігрантів без дозволу міграційної служби. Відтепер жодних бар'єрів для відкритої колонізації Китаєм російських прикордонних територій не існує.
Союз РФ і ЄС неофіційно легалізовано проектом "Північний потік", адже його акціонерами, окрім Газпрому (що володіє 51% акцій), є уповноважені своїми урядами компанії Німеччини, Франції та Голландії. Значна частина євросоюзівської еліти глибоко корумпована Росією і перебуває у неї "на гачку".
Головною перешкодою формуванню Континентального блоку є самостійна Україна. Для вирішення цієї проблеми ЄС і РФ ще до 2013 року домовились про розділення України на сфери впливу. Якщо поглянути на карту світу, то вісь Париж – Берлін – Москва – Пекін можна символічно уявити у вигляді євразійської горизонталі.
Континентальний блок – це реакційний проект збереження старого світу з його корупцією, брехнею, неефективністю, непрозорістю, енергозатратністю, соціальним паразитизмом. Українська олігархічна верхівка, працюючи на власне самозбереження, зацікавлена у реставрації старого устрою, який дозволив їй збагатитися і привів до влади. Відтак вона об'єктивно зацікавлена у створенні Континентального блоку і, як наслідок, розчленуванні України.
Додатковою спокусою є те, що найбільші багатства зазвичай набуваються саме на розпаді держав. Підтвердженням є небачене за нахабністю і масштабністю пограбування, здійснюване нинішньою владною верхівкою України в умовах війни і розпаду пост-комуністичної держави. Натомість реформування України сприймається олігархічною верхівкою як "кінець світу", бо означає її персональну відповідальність за скоєні економічні і кримінальні злочини з ризиком позбавлення майна, волі і життя.
Руйнування старого світу означає переформатування всіх держав, міжнародних стосунків, усього способу життя. Для України це перезаснування держави, перехід до нового суспільно-політичного устрою, відкриття вільного простору для винаходів та новацій.
Відродження Гартленда означає відродження Центрально-Європейського Союзу – Співдружності Міжмор'я – і його наступне поширення на всю Європу від Атлантики до Уралу. Всі державні та інші утворення, які протистоятимуть закономірному процесу оновлення Європи і всієї планети, будуть ліквідовані або усунуті на периферію.
Неминучість Балто-Чорноморського союзу посилюється тим, що це відповідає життєво важливим інтересам США. Річ у тім, що формування Континентального блоку означає неминучу поразку США – і вони це знають. Натомість Міжмор'я відсікає ЄС від РФ і унеможливлює виникнення цього блоку. Тому США є природним союзником Гартленда.
Співдружність Міжмор'я виглядає як символічна вертикаль від Чорного моря до Балтійського. Це прогресивна вертикаль творення нового світу. Вона проходить через географічний центр Європи – Київ.
Образ Серця в європейській традиції є символом духовної сутності людини. Це тому, що слово "серце", "сердечний" означає "той, що у середині", "внутрішній", "стрижневий". Дух кожної людини – це її особистий гартленд. Відтак тотальна війна за Гартленд – це передусім війна українців за власний дух: мову, історію, волю.
4 
1
Комментарии
19