У певному мультику про тварин один герой говорить другому: "Ніколи не розмовляй зі своєю їжею". Другий вирішив прочитати патетичну промову впійманій мишці, а та скористалася цим і втекла. Хоч і є в цій фразі, по суті, щось людожерське, розмова з потенційною жертвою — це ніби благородний жест, намагання виправдати себе перед невблаганними законами природного відбору.
Моя бабуся завжди розмовляла зі свійською твариною. Насправді це був монолог, бо, звісна річ, ні курка, ні бичок, ні свиня не могли їй нічим відповісти. Курка йшла під ніж, бичок їхав на бійню, свиня ставала салом і кров'янкою. Але бабуся не припиняла щось їм постійно доводити, скаржитися на життя і ділитися сокровенним. Так, нібито тільки ці істоти могли її по-справжньому в житті зрозуміти.
Різниця між мною і вами — лише в тому, що я помру своєю смертю
— Таке життя, — нібито казала вона їм. — Не ображайтеся. Я така ж, як і ви. Я теж у житті не мала жодного вибору. І різниця між мною та вами — лише в тому, що я помру своєю смертю.
Це було чесне визнання неможливості змінити цей порядок та усвідомлення власного місця у всесвіті — такої ж жертви, як і її безмовна худоба. Бабуся принципово не їла своїх тварин, які в певному сенсі ставали нею.
У практиці нашого життя спілкування "влади" з "народом" — це завжди розмова хижака зі своєю жертвою. Хоч нібито і хижак нікого не збирається їсти, і жертва не до кінця визнає себе їжею.
Вся процедура виглядає збіса цивілізованою, бо насправді "кат" завзято працює на галерах заради покращення життя своєї "жертви" вже сьогодні. Мовляв, невідомо ще хто тут жертва. Тому розмова ця — певний вид знеболення, створення доброї міни і підміни понять. Вона вимушена та нещира, бо ніхто тут не збирається ставати вегетаріанцем. Вони розмовляють з нами про всяк випадок, бо перестраховуються. Адже коли запахне смаленим, має знайтися хтось, хто теж заговорить із ними.
4 
1
Комментарии
14Як на мене, то розмови політиків, більше між собою ніж із своєю "їжею " , більше схожі на сварки в черзі за м'ясом: лежить на вітрині вже розрізана туша і хто перший в черзі , той отримає кращий шматок.
Треба переходити на вегетаріанство!
Така система відносин має місце – недарма ж бо й дуелянти в старі часи з повагою вели розмову один з одним, прекрасно розуміючи, що скоро один приговорить іншого.
Мені пригадується випадок з дитинства, коли мені випало не дуже приємне заняття – вести нашу стару корову на забій. Тварина прожила у нас більше 10-ти років, служила нам, як і ми їй вірою і правдою. І так гірко було вести її… А коли поглянув їй в очі – здалось, що вона все також розуміє, і… приймає свою долю. А потім була її швидка смерть. А ще згодом у нас з'явилась нова, молода корова. І все повторилось знову, але той, перший раз в'ївся в пам'ять назавжди!
Тварини розмовляють нелюдською мовою, як і люди ото є
...Якщо зкласти мої, нижче приведені пости... трішечки доопрацювати... підмастити політичним брудом... то вийде те ж саме оповідання... Чи не так..?...
...Колись в колгоспах вивозили курей з птахоферм на поля, аби жуків збирали... одну здохлу курку хтось підвішав на паркані, ще й написав...
-З курки пір"я, яйця, м"ясо,
-Курку й на роботу,
-І повісилася курка з горя у суботу...
В холодильнике лежат две куриные тушки и мило беседуют...
- Меня хорошо кормили и поили, всегда была чистая подстилка,- говорит жирная и розовая...
- Зато я умерла своей смертью,- говорит тощая и синяя...
- Вы итальянец!...
- Да, только итальянцы могут так быстро говорить... им нужно много сказать чтобы успокоиться... и при этом никого не услышать...
...Любите корову - источник молока и мяса..!...
"Твоя вина лишь в том,что хочется мне кушать...."