– Ти – Малюк, а я – Карлсон! – так вітався зі мною Володя.
У свої 40 із лишком він був одним із найстарших на нашому радіо й найогрядніший. Ремінь носив для краси. Я ж мав 19 років і свій пояс застібав на першу дірку.
Володя був редактором і ведучим ранкового шоу. Під час нього ведучі мали сипати дотепами, налаштовуючи слухачів на чудовий день. Володя справлявся з цим прекрасно, рейтинги зростали. Однак поза ефіром це був один із найсумніших чоловіків, яких я знав. Його не радувала ні зарплатня у дві тисячі доларів, ні популярність серед слухачів. Листи з робочого мейлу видаляв не читаючи. Вони адресувалися персонажу, який навіть ім'я мав інше – Влад. Керівники радіостанції обирали ведучим ефірні імена, спираючись на їм одним відомі народні смаки. Мене от в ефірі звали Богданом.
Коли ранкове шоу переривалось на рекламу й пару пісень, Володя виходив з "ефірки" і вмощував своє пузо перед комп'ютером. Розкладав пасьянс, сьорбав каву. Часом йому дзвонила жінка.
– Что сейчас делаю, дорогая? Да так, шины продаю, – відповідав.
Під кінець паузи Володя випростувався і протяжно промовляв:
– Маа-моо, даай мее-ніі мооо-лоо-каааа.
На кожному складі він встромляв у рота кулак: перед ефіром треба "розігріти" лицеві м'язи. Після цього ритуалу Володимир ставав Владом і qojd заряджати слухачів позитивом.
Одного ранку Володя не прийшов. "Чапля чахла, чапля сохла, чапля здохла. Усе воно лайно, Малюк", – написав у есемесці. Його не було день, другий. Для ефіру ранкового шоу придумали, що Влад раптово виграв путівку на Канари.
"Пацани, все набагато краще!" – була його наступна есемеска. До неї додавалась фотографія рибини в руці на тлі очерету. Володя був на річці під рідним Рівним.
Потім він звільнився й на зароблені гроші відкрив у Рівному автошколу.
– Моя стихія – це запаски й карбюратори. Приїзди, посигналимо, – сказав на прощання.
На радіо про нову стихію Влада вирішили не повідомляти. Не той, сказали, формат.
1 
1
Комментарии