Висловивши бажання провести в Україні черговий, Дев'ятий форум наукової та творчої інтелігенції країн СНД, голова нашої держави Віктор Янукович не пояснив, кого саме він хотів би бачити на такому зібранні від України. Бо представники наукової й творчої спільноти в нашій країні неофіційно поділилися на непропорційні за чисельністю табори.
Перший – це меншість, до якої входять лояльні до влади автори скандально відомого листа, котрі подякували Януковичу за вірно обраний курс та привітали з мудрими державницькими рішеннями. Другий – більшість справжньої, так би мовити, актуальної інтелігенції, котра, на відміну від підписантів, таки має певну суспільну вагу. І постійно як не кепкує з Віктора Федоровича, то критикує його.
Таким чином, намір українського президента закликати інтелігенцію для нібито серйозної розмови вже на початках містить у собі конфлікту складову. Насамперед варто б дізнатися, яке уявлення Янукович має про інтелігенцію, який зміст вкладає в це слово та для чого такий захід йому особисто потрібен. А надалі можна зрозуміти й мету.
Запросивши лояльних до себе діячів на кшталт Івана Драча, Таісію Повалій, Олеся Бузину, Олега Гаврилюка, Дмитра Стуса та когось із керівників наукових установ, президент матиме комфортне спілкування. Ганна Герман відрапортує – захід відбувся. Проте справді актуальна інтелігенція, дійсні володарі дум й такі-сякі суспільні авторитети на подібному заході представлені не будуть, що перетворить його на аналог партійних зборів. А отже, він утратить значення, ще не почавшись.
Резонансні зустрічі з провідною інтелігенцією проводив свого часу генеральний секретар ЦК КПРС Микита Хрущов. Попри те, що консерватор Микита Сергійович не сприймав джазу та називав авангардистів "педерастами", він, принаймні, розумів, що саме йому подобається, а що – викликає відторгнення. Про наукові та культурні пріоритети українського президента ми не знаємо нічого. Хіба що такий собі Віталій Спажук, автор панегірика "Життя під знаком факторіалу", повідомив: Янукович на дозвіллі читає Конфуція. Таким чином, прогнозується абстрактний монолог президента до лояльних йому науковців та творців, написаний попередньо на папері. Бо Віктор Янукович, так уже сталося, елементарно не в курсі проблем, котрі має українська гуманітарна сфера.
Якщо ж буде спроба залучити незгодну з президентом більшість, його опонентів, діалогу та спроби порозумітися навряд чи варто чекати. Бо його нема вже зараз. Скажімо, Віктор Федорович наголосив на значенні постаті українського поета Тараса Шевченка для України та країн так званої СНД. Автор цих рядків ставиться до постаті Шевченка спокійно. Те, що його творчість не впливає на мене особисто, і мені ближче інший класик, Іван Франко, зовсім не означає, що я та мої однодумці повинні заплющувати оці та системну руйнацію Музею Тараса Шевченка просто в серці Києва.
Питання в іншому: чи знає перша особа держави про намір переформатувати цей відомий у нас та в світі заклад культури на черговий ресторан? Маючи в країні всю повноту влади, Віктор Федорович чомусь не в змозі своїм наказом припинити руйнацію музею. І не лише цього. Історичні будівлі, заклади культури та наукові установи по всій Україні або зазнають безкарних рейдерських захоплень, або просто системно руйнуються.
Не кишенькова, а реальна інтелігенція України відразу ж після гіпотетичного відкриття цього обіцяного форуму має поставити – і поставить! – перед Януковичем незручне "питання Табачника". Проте така елементарна й потрібна насамперед Віктору Федоровичу кадрова перестановка є неможливою. Значить, думка наукової й технічної інтелігенції для чинного президента України насправді нічого не значить. А раз так, то подібний підхід буде в інших, не менш значимих для нашої країни царинах. Тому варто з'ясувати, чи розібрався сам Віктор Янукович, яка інтелігенція йому потрібна: та, котра співає йому славні, чи та, з думкою та досвідом якої треба рахуватися.
5 
1
Комментарии
15