Ексклюзиви
Четвер, 13 листопада 2014 14:59
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Вірші про війну

Є дві речі, які останнім часом переживаються дуже гостро — і то саме тоді, коли опиняєшся в таких місцях, де ніщо не нагадує про нинішню біду, про втрати і про тривоги за тих, кому не можеш допомогти. От, наприклад, ідеш по старому руслу річки, вздовж рудих осінніх очеретів, тут безлюдно й тихо, тільки десь зачаїлися перелітні птахи. І враз хтось, невидимий у густих лозах, починає стріляти з дробовика, раз, другий, третій. І це здається неймовірним та неправильним, бо як можна стріляти у щось живе саме тепер? І тебе охоплює відчай, бо коли хтось це робить, мир не зможе настати, якраз через те, що той стрілець не відчуває цього дисонансу ні в собі, ні в світі. І найменше хочеш зустріти того чоловіка, бо він може виявитися твоїм братом чи якоюсь іншою доброю людиною. І ти не знатимеш, що сказати йому.

Або от ще — коли опиняєшся сам у своїй бібліотеці, яку завжди любив, і без якої не уявляв собі свого дому, бо ці книжки щоразу давали тобі рівновагу й затишок для душі. Ти навчився не шукати там простих істин і легких відповідей, просто милувався красою думки, силою фантазії й вишуканістю метафор. А от тепер перед цими книжками відчуваєш незручність і сором. Сором не за те, що ти їх любиш, а за те, що ця любов тепер перемістилася в другий ряд, втратила свою колишню безкорисливу придатність і важливість, бо все це нікому зараз не допоможе й не врятує. Звісно, й тепер є потреба розумних думок і слів — але вибір звузився й спростився до однозначності, і так буде ще довго, може, й тоді, коли перестанемо стріляти.

Був такий рядок в одного галицького поета: "Не від того я помру, що на світі буде война — а від того, що вона моїх віршів недостойна". Я й тепер часто повторюю цей вірш і намагаюся не забути, як він звучав до війни.

Зараз ви читаєте новину «Вірші про війну». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода