Ексклюзиви
Четвер, 28 лютого 2019 16:03
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Вигляд збоку

Тиждень тому, з четверга на п'ятницю, бачив сон, якого раніше не траплялося — я приснився сам собі. Так наче дивлюся на себе збоку й трохи ззаду, як при обгоні, тільки не спішу обганяти. А впізнав одразу: офіцерська польова сумка при боці теліпається, і куртка моя, і шапка, і все. І дуже втішило, що зовсім не сутулуватий, і йду не так, як ото старий селезень, перевальцем, а рівно, по-людськи, і не човгаю. Ну, нічого такий собі дядько, компактний, можна миритися, могло ж бути й гірше.

Що б воно означало?

Мабуть, я такий і є всередині себе, і вві сні це немовби уточнилося чи що.

Хоча й наяву іноді трапляється щось таке. Тільки вже не як уточнення, а як помилка, коли переплутуєш себе, того, що всередині — з тим, який насправді є, всім очевидний. Тут усе залежить від того, до чого ти себе приміряєш.

Наприклад, з недавніх пір з'явився у мене колега, про якого я чогось одразу подумав, що він за мене старший. Ну, справді — лисий, товстенький, пальто старомодне до самих п'ят. А головне — мислить не по-фейсбучному, а по-книжному, тобто, не приблизно, не фрагментарно, а епічно, фундаментально. І ми з ним само собою якось перейшли на "ви". І я старався від початку знайомства поводитися відповідно: у дверях пропускав його вперед чи підтримував під лікоть, коли слизько.

А потім випадково з'ясувалося, що він зовсім не старший, а молодший за мене літ на п'ять. Це відкриття ніяк не відбилося на наших взаєминах. А от тільки думаю: з якої причини мені сподобалося вважати, що він старший? Може, це несвідома підміна — бо вже небагато навколо тебе справді старших, а хочеться, щоб вони були, бо з ними якось надійніше на світі живеться.

Зараз ви читаєте новину «Вигляд збоку». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода