Ексклюзиви
Четвер, 09 листопада 2006 18:43
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Юрик і красивий я

 

Мій юний друг Юрик схожий на молодого ведмедя з надто уважним поглядом. Це витримують не всі, тому Юрикові важко заводити знайомства.

Я порадив йому скористатися телефоном. І він миттю призначив зустріч:

— Щоб мене впізнати, буду з білими трояндами!

Я сказав, щоб він не спішив. Та Юрик не послухався. Того вечора він дуже змерз і ліг спати в сльозах: вона не прийшла. Або й прийшла, але здалеку побачила не лише троянди. А я ж казав: не спіши!

— Вам легко казати, ви — красивий! — зітхає Юрик.

Мені таке приємно чути, хоч це й неправда. Я при першій зустрічі теж налякаю кого хочеш!

— І що б ви робили на моєму місці?

Ти побачиш мене, злякаєшся і втечеш

— Я б привчив її до свого голосу в телефоні. А потім би прийшов. Вона шокована, та вже пізно — звикла! Головне — не прийти надто рано.

— А як вона сама захоче мене побачити ще до того?

— Скажи: лежу в лікарні, аж у Радомишлі, ногу зламав!

Тепер Юрик послухався. І вже третій день веде телефонні бесіди. Мені самому дивно, але здається, що Незнайомка справді до цього звикає. Й можливо, час їхньої очної ставки близько. Але Юрик, травмований отим випадком з трояндами, передбачливо каже їй:

— А уяви, що колись, не тепер, ми зустрінемось, ти побачиш мене, злякаєшся і втечеш. Мало що може бути!

Мабуть, вона каже, що не втече, бо Юрик продовжує:

— Я прийду? ні, не тепер, ще рано? прийду з газетою, по якій ти мене впізнаєш. Але я її сховаю. Коли побачу дівчину, яка когось жде, а газети ж не бачить, тоді я підійду й спитаю: "Дєвушка, ви не оцю газету виглядаєте?".

Мені чути, як вона відповідає:

— Ні, я виглядаю зовсім іншу газету!

— Ух ти! — каже Юрик.

І вони обоє сміються в телефон.

Зараз ви читаєте новину «Юрик і красивий я». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода