Ексклюзиви
Четвер, 26 листопада 2009 18:33
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Ух ти!

 

Дзвінок, міжміський — моя юна учениця хоче порадитися. Її запитання трохи дивне: як повинен поводитися журналіст, коли він став свідком сенсації?

Прошу уточнити, хто був свідком і що сталося. Вона пояснює:

— Я була свідком! У мене на очах застрелили бізнесмена!

— То сідай і пиши.

— Пізно! Коли це сталось, я так розхвилювалася, аж забула, що треба писати. А коли згадала — всі про це вже написали, хоч і не були там!

— Що ж ти тепер од мене хочеш?

— Хочу знати, як правильно поводитися, коли мені наступного разу знову пощастить!

Отак вона сказала. Геніально простодушно. Вона сама — сенсація, але не знає про це, а я не знаю, чи зумію їй щось пояснити. Хоч і розумію, що вона хотіла спитати: як навчитися писати так, щоб не заважало хвилювання. Але ж це зовсім різні речі. Одне з двох: або хвилюєшся, або пишеш. Може, в цьому непедагогічно признаватися, але між тим і другим іноді минає років 30. А в мене буває ще й більше.

Я була свідком! У мене на очах застрелили бізнесмена!

— Ух ти! — каже вона.

Знаю, не повірила, бо що для неї оті 30 років, якщо їй самій немає 20? І вона ще вірить, що завтра пощастить саме так, як хочеться. Вона б так і сказала, але мій авторитет, мабуть, не дозволяє їй заперечувати вголос. Цим я й скористався, щоб вивести бесіду на рівень приблизно-розумної закругленості.

Одначе почувався так, наче обманув дитину. Чи щось важливе недоговорив, чи навпаки — щось зайве сказав, — хоч, може, й не зовсім дурне. Наприклад, про тії 30 років. Мабуть, не треба було про них. Бо кожен проживає їх сам, і цим неможливо поділитися.

Минув день, і я вже знаю, що треба було сказати: "Ти злякалася, коли бачила це? Значить, поводилася правильно!" Навряд чи вона би до кінця зрозуміла, але це була би правда.

Зараз ви читаєте новину «Ух ти!». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

5

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода