Четвер, 09 лютого 2017 17:32
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

У реальному часі

Сумно, що твій досвід старіє. У мене є знайома дівчина, яка вміє писати. Так їй Бог дав. І їй треба це робити, як підказує мій досвід. І тут він не помиляється. Ту дівчину я рідко бачу. Бо вона третій рік перебуває в тих місцях, про які зараз усі, навіть ті, хто там ні разу не був, говорять і пишуть. Думаю, краще якби писала вона, а не вони. А вона каже, там це робити соромно перед хлопцями, що зайняті серйозним і трудним ділом. Мій досвід у це вірить, бо так воно й є. Писати соромляться якраз ті, хто це вміє.

Ми з нею іноді листуємося емейлом. Часом вона кілька днів не озивається, що зрозуміло. Я не залишаю спроб переконати її. Пишу, зроби щось просте, хоча б репортаж. Він вимагає описувати лише те, що бачиш, тобто, це чесний жанр. Покажи певний процес у реальному часі, додай кілька знімків, ото й усе. Добре, каже вона, в мене є щось таке. І надсилає в супроводі економного тексту кілька знімків. На першому — гвинтівка. На другому — вона на сошниках. На третьому — з оптичним прицілом. Далі — жменя нових патронів. Потім усе те саме, тільки на стволу є насадка, що гасить полум'я пострілу. І останнє — знов те саме плюс ремінь, що тримає зброю на плечі.

Щось мені тут було не так. Може, у зброї не той дизайн, до якого звик у молодості. Але це не моє діло й не мій досвід. А от щодо репортажного жанру, дозволю собі досвідчено запитати — де тут процес, переданий очевидцем подій? Вона не образилася. Відповіла просто — ви можете не повірити, а це і є саме те, що я бачила в реальному часі. Всі знімки робила один за одним, протягом цілого року, поступово. В міру того, як з'являлася можливість купити спершу гвинтівку, потім для неї патрони й далі потроху все інше, аж до ременя.

Зараз ви читаєте новину «У реальному часі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода