Ексклюзиви
Четвер, 26 листопада 2015 17:42
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

У кого спитати

Цю дивну пригоду я пережив кілька днів тому, йдучи ввечері по Хрещатику. Падав дощ, і погода була більш вологою, аніж холодною. Я собі задумався про щось таке, що зовсім виключило мене з навколишньої дійсності. А коли виринув із цього стану, то виявилось, що не можу отак от одразу згадати, яка зараз пора року, точніше, який зараз місяць — березень чи початок квітня. Питання здавалось цілком нормальним і важливим. Одначе, я так і не встиг цього до кінця додумати, бо згадав, що насправді тепер кінець листопада. І пожалкував, що згадав — бо досі не знаю, до якого висновку міг би прийти, якби не додумався про листопад. І що б це мені дало, якби, скажімо, я вирішив, що тепер березень? І чому хотілось, щоб це був саме він, а не щось інше? І чому його так хотілось бачити — як ото людину, що її нема або вона далеко від тебе?

Мабуть, усім очевидно, що пізня осінь, особливо ввечері, у нас буває схожа на ранню весну. Умоглядно я давно про те знав, але оце вперше реально переплутав ці подібності, заблудився між ними, хоч і ненадовго. І період згадування, період виходу з цього лабіринту був нехай і недовгим, але дуже відчутним і вимагав деякого напруження зусиль. Можливо, це був сигнал про наближення якихось ще віддалених, але небезпечних, темних і невтішних для мене часів. Одначе, те відчуття сподобалось мені, я аж засміявся, таке воно було нове і несподіване. В ньому була в чистому вигляді глибока самотність і покинутість, яку, щоправда, відчуваєш ніби заднім числом — коли уявляєш, що міг спитати у когось, який зараз місяць. І хоч на Хрещатику о цій порі багато людей, але насправді йдеться про речі, про які нема в кого спитати. А якщо спитаєш — то будь готовий витримати їхній погляд, перш ніж вони тобі щось скажуть.

Зараз ви читаєте новину «У кого спитати». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода