Коли вночі не спиться, мені сам собою знайшовся спосіб, що з цим робити. Треба вийти на балкон і подивитися на грака, що там живе в клітці. Він чорний, зате ніч на балконі світліша, ніж у кімнаті, і грака можна розгледіти в напівтемряві.
Я чогось раніше думав, що грак спить, стоячи на напівзігнутих ногах. Бо як інакше можна спати, сидячи на гілці. А виявилось, що воно не так. Може, через те, що в нього тут не гілка, а поличка. І він на ній умощується животом, підібгавши під себе лапи й одвернувшись до мене спиною. Мабуть, обирає цю позу звечора, коли на балкон із кімнати ще падає світло.
Він спить, трохи схиливши голову до правого крила, перекушеного собаками
Він спить, трохи схиливши голову до правого крила, перекушеного собаками. Його кругла потилиця при цьому має по-людськи зворушливий вигляд. Грак зовсім нерухомий, але в цій нерухомості якраз і є невловима ознака живої істоти. Коли птах собі летить — це завжди чудо, але, може, ще більше чудо — бачити зблизька, як він спить, наївно й простодушно сховавшись від нас усіх у свій сон. Це здається неймовірним і несподіваним, хоч воно найпростіше з усього, що буває з нами.
У цій позі птаха, якщо дивитися на справу по-нашому, є дещо важливе. Бо вдень оцей грак або стрибає по клітці, або сердито дзьобає дротяні грати, або розмовляє сам із собою чи лається з кимось. Словом, не сидить на місці, й бачити його при цьому тяжко, як завжди, коли бачиш будь-яку несвободу. А коли він отак спить, схиливши голову трохи набік, він таки вільний. Це єдине, що в нього залишається таким самим, як було на свободі. Майже як у польоті. Коли я вперше це побачив, мені самому захотілося отак заснути. Я навіть відчув дивний затишок у своєму правому плечі — в тому, яке в нього перекушене.
5 
1
Коментарі
11