У мене є приятель, який зберіг хлоп'ячу звичку штовхати співбесідника ліктем під бік. Тобто: нє, ти чуєш? Або коли нас покличуть до начальства, а там же не поговориш, сиди й слухай мовчки, зате можна ліктем — тиць! Мовляв: ну, дожилися! Бува, що й сильно штовхається, аж квакнеш од несподіванки. Я не серджусь, бо це таки зворушливо: чоловікові під 60, у нього вже онуки, а — отакий от. В усьому іншому — справний по-дорослому. Професіонал. Його шанують поважні люди. З одним віце-прем'єром колись грав на більярді.

Із віце-прем'єром грав на більярді

А ось недавно трапилася пригода, що відкрила в ньому ще більше хлоп'яцтва, ніж думалося. Пригода така. Зібрався він у відпустку. І тут намалювалося спокусливе відрядження — комусь треба злітати на три дні до Швейцарії за екологічним досвідом. Ми, його друзі, вирішили зробити йому подарунок. Щоб він туди з'їздив. Бо ніколи ж не був за кордоном. Він трудоголік, таке враження, що, окрім роботи, не був ніколи й ніде. Приходить рано, йде пізно. А як відпустка — цілий місяць сидить на Дніпрі й ловить рибу. І отак роками. Він це любить. У день свого весілля і то карасів ловив, аж уся свайба з ніг збилася — де він? От ми й пішли до нього зі своєю ідеєю. Знали — опиратиметься. Ну, а що тут такого — пожертвуєш трьома днями відпустки, тебе одвезуть і назад привезуть, не треба нічого думати. Зате ж Швейцарія — сподобається, ось побачиш. Там ого яка форель у гірських річках.

Отут треба було на нього подивитися. У нього швидка фантазія, і от він собі, мабуть, уявив, що ми його вже уговорили, і він вже там, а його риба — тут, без нього, цілих три дні! Є такі діти, що панічно бояться стригтися, а їх стрижуть. От і він був такий. А потім нахилив голову й сказав загрозливо-тихо: "Хлопці, пожалійте мене!".

Ну, що ж ми — не люди?

×