Ексклюзиви
Четвер, 21 лютого 2013 14:42
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Так собі чудо

Якось так виходило, що мені років десять чи й більше не доводилося мерзнути. Це відчуття не належить до тих, які хочеться переживати заново, — наприклад, погрітися на сонці або постояти під весняним дощем. А за тим, щоб змерзнути, — начебто й не жалкуєш, нема то й нема. А от минуло десять років, і ненароком довелося це знов пережити, й тільки тепер бачиш, як ти скучив за тим, щоб змерзнути.

Для цього зовсім не обов'язково, щоб надворі був мороз і вітер. По-справжньому змерзнути можна якраз тоді, коли здається, що не холодно. Досить того, щоб температура стояла майже на нулі, хай буде волого й навіть тепло, і йде повільний сніг. І треба десь надвечір, ідучи з роботи, зустріти доброго давнього приятеля, і зачепитися за якусь важливу для вас обох бесіду, й на годину забути про все інше.

Пальці не слухаються, коли дістаєш із кишені ключа

А потім вам уже треба розходитись по домівках, і тільки тоді ти бачиш, що ноги не гнуться, а пальці не слухаються, коли дістаєш із кишені ключа од хати. Й це враз нагадує тобі багато подібних випадків, коли отак само було десь на зупинці пізньої електрички, або в армії в караулі, або ще колись давніше, за шкільних часів — з дівчатами під ворітьми. І от приходиш додому, в тепло, потроху одігріваєшся, а всередині суглобів ще якийсь час тебе лоскоче ця пригода.

Чудо в тім, що змерзнути — це щось таке, чого ти не можеш зробити сам. Це те, що входить в тебе ззовні, з дуже серйозного великого світу, як ото входить холод із сіней у хату, коли відчиняєш двері, щоб впустити знадвору кота. І от так само в тебе входить зима, й ти відчуваєш її живу свіжість, силу і справжність, і щасливий — бо тепер ця зима зостанеться з тобою, як щось важливе, що ти міг пропустити.

Зараз ви читаєте новину «Так собі чудо». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

13

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода