Ексклюзиви
Четвер, 10 вересня 2015 16:10
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Світло осені

Серед різноманітних ознак початку осені є одна — така собі ніби необов'язкова, мимолітна й меланхолійно-гарна. Це — коли краєм ока бачиш, як незнайома дівчина, що йде попереду тебе до метро, раптом зупиняється, ставить ногу на бордюр і поправляє над щиколоткою ремінець свого босоніжка. Ця таємнича смаглява стопа жива й рухлива настільки, що перед цим ти не міг її розгледіти, хоч як би того хотілося, бо при ходьбі вона не ловиться, не дається твоїм очам — так само, як пташка в польоті. Одначе от тепер, на якусь секунду поставлена на бордюр, вона дивним чином якраз і нагадує пташку, що зібралася у вирій.

І саме тут тебе тихо пронизує усвідомлення осені, бо ти знаєш, що скоро вже не зможеш отак просто побачити щось подібне, оскільки сезон босоніжок надовго відходить. А те, що перед тобою зараз — то, може, остання, майже випадкова босоногість, наче відблиск проминулого літа.

Усе це ти зауважуєш, не зупиняючись. Але потім, коли повільно опускаєшся ескалатором під землю, ще деякий час у тій картинці, залишеній позаду, тобі вчувається коротка і віддалена мелодія голосу іволги, бо й сама ця босоногість була на вигляд тепло-­золотистою, мов іволга, хоч вони вже й відлетіли, ще в серпні. І без них у живій глибині навколишньої природи ніби погасло якесь світло. А замість нього з'явилося інше — густіше, приглушено-приховане, таке, що його тепер не стільки бачиш, як відчуваєш. Особливо — ранніми вечорами, коли садки й городи повільно тонуть у туманних сутінках і тобі затишно думати про те, що на спорожнілих грядках не зосталося нічого, окрім буряків, червоних, жовтих або білих, чиї коренеплоди схожі на прохолодні гасові лампи, перевернуті вглиб землі.

Зараз ви читаєте новину «Світло осені». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода