Ексклюзиви
Понеділок, 23 січня 2006 13:21
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Шляхи шоколаду

Колега-журналіст привіз мені з Іраку шоколадку, які там дають американським солдатам. Дивна така обгортка — не надто яскрава, без малюнків, а лиш інструкції. Ніби й не шоколад, а точильний брусок абощо. Але то продукт люкс-калорійності. Я був якраз голодний, однак віддав шоколадку синові й забув про неї. А він нею поділився з друзями й сказав потім, що смак був так само специфічний, як і обгортка.

Сказав він це вранці. А я подумав, що зовсім невипадково віддав йому саме цю шоколадку. Може, в мені отак-от ожила пам"ять про батька.

Батько любив згадувати, що німецьким солдатам аж до кінця війни видавали шоколад. Він на це надивився, коли був у них в полоні. Він їм, можливо, заздрив, але то була якась презирлива заздрість. Така сильна, що він зневажав шоколад до самої смерті. Я не все розумів, бо він згадував про це завжди не до речі. Приміром, Хрущов по радіо каже: "За двадцять літ буде комунізьм, за роботу, товаріщі!" А батько раптом: "А німецьким солдатам шоколад давали!" Я сердився за цю його неадекватність.

Німецьким солдатам до кінця війни видавали шоколад

 А ще здавалось перебільшенням, що "аж до кінця війни давали". А коли батька не стало, один фронтовик розповів мені свою історію. Він — саме в кінці війни — з приятелем ішов у Німеччині полем, і поле було густо всіяне шматками шоколаду. Хлопці були голодні, але не брали — боялися, що отруєний. А потім дізнались: то просто німці, відступаючи, підірвали шоколадну фабрику. Отже, правда, що "до кінця війни".

Усе це тепер десь у мені сидить. Як чую солодку передвиборну рекламу ("Ми — надьожность!"), кортить спитати: а солдатам шоколад? Канхвєтку "тузік"? Але мовчу, бо вони все одно не зрозуміють.

Зараз ви читаєте новину «Шляхи шоколаду». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода