Ексклюзиви
Четвер, 04 вересня 2014 16:55
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Пташечки

Є місця, які ти знав особливими й незвичайними, а потім вони перестали такими бути. І через те тобі тяжко туди навідуватися, бо це все одно, що ходити по сухому дну річки, чиї колишні води, чисті й глибокі, ніколи не можеш забути. Але тепер її русло вже давно порожнє й поросло травою й очеретом, і цього тобі краще не бачити.

От і на Хрещатику давно не був, від початку весни, якось обходив стороною, не спеціально, а воно само собою так виходило. А все одно — ні-ні, та й захочеться почути — хто там, що там, не головне, про що й так усі знають, а які-небудь живі курйози та дрібниці. От і розпитую. Недавно мені розказали про бабу, що тусується в околицях Макдональдза біля метро, де колись була висока снігова барикада з кривим проходом у вигляді літери Z. Та баба розмовляє тільки сама з собою, але, якщо прислухатись, то насправді не з собою, а з тамтешніми вуличними птахами: "Ви, голуби, божі пташечки, і я вас годую! І ви, горобці, божі пташечки, отож, і вас я годую!"

Річ не у словах, а в інтонаціях — з людьми так не говорять. Це не для наших вух, і треба довго вслухатися, щоб зрозуміти.

А ще розказують про ту бабу таке. Її завжди пускали до Макдональдза, а потім перестали. Бо вона робила шкоду, і не раз. От заходить вона туди, а там є такий стенд, на якому багато безплатних рекламних проспектів і глянцевих листівок. Баба ловила момент, коли ніхто в той бік не дивився, брала добру пачку листівок і запускала їх віялом під стелю, над головами мирних любителів гамбургерів. І при цьому щасливо примовляла: "Фр-р-р-р-!". Це була акція чистого мистецтва, без жодної корисливої мети — як усе, що робить справді вільна людина, живучи над берегом колишньої ріки.

Зараз ви читаєте новину «Пташечки». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода