Ексклюзиви
Четвер, 27 липня 2017 17:34
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Ненадовго додому

Душа сама знає хитромудро-правильні способи повернення додому, де ти давно не був. Можеш і не думати зовсім про це, а воно робиться само собою. Спочатку й не здогадуєшся, що то воно і є.

От і недавно так зі мною трапилося. Не вперше, однак це щоразу неоднаково й так, що цього не ждеш. Просто подумай про щось гарне та віддалене, що ти любиш. І я уявив собі річкові лілії, білі. Вони не водяться там, де я виріс. Отже, й душа в цей момент перебувала десь не там. Потім згадав про жовті водяні лілії. Вони так само в нас не ростуть і нагадують про все, що тебе затримує на тих берегах, які лежать далеко від дому. Ці лілії на вигляд такі, наче виліплені зі свіжого воску. Їхня жовтизна густа й тепла. І от, доки я тримав її в уяві, з неї виникла інша квітка — квітка гарбуза, жовта по-іншому. Вона велика, і сама ця величина здається неможливою, бо плоть квітки така ефемерна, що невідомо, завдяки чому все це чудо держиться купи й зберігає форму. Це глибокий келих, м'який, як жива істота, і тонший за будь-яке скло. Вранці, поки сонце ще не дуже високо, на дні того келиха видно кілька прозорих крапель роси, мабуть, солодкої. Інколи її збирається чимало, і діти люблять діставати ту росу язиком та губами, і їхні носи й щоки через те жовті од живого пилку.

У нас на тім краю городу, що ближче до двору, є долина, де весною довго стоїть тала вода. А коли вона піде в землю, на тому місці сіяли гарбузи. Якщо чесно, то про ту долину я подумав словами вже після того, як пережив усе це без слів. Бо душа повертається додому дуже ненадовго, зате повнота її перебування там така сильна, що в оці кілька секунд не вміщаються всі слова.

Зараз ви читаєте новину «Ненадовго додому». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода