Ексклюзиви
Четвер, 06 вересня 2007 15:51
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Ловко, коли гарно

 

Є в мене один спогад. Я з ним літ тридцять ношуся, хоч устиг забути, що там насправді відбувалося. Це спогад про чудовий флірт, надзвичайно еротичний і сміливий, бо це робилося серед білого дня просто на вулиці.

Стояло літо, вдень, після купання, я йшов од ставка додому з сусідським псом Каштаном. Він здалеку нагадував лисицю, через те згодом і загинув: застрелили, думали — лисиця.

От я з ним ішов, а там в однім дворі жили у діда й баби двоє дівчат. Того віку, коли дівчата вже фліртують, а ввечері на вулицю їх ще не пускають. Вони підстерігали мене вдень, і я з ними щоразу проводив годину-дві. Те, чим ми займалися, здавалося нам дуже цікавим, повним солодкого гріха, тим солодшого, що недозволеного й незавершеного.

Минуло багато літ. Зі мною були різні пригоди, але я любив згадувати саме це. Ми з тими дівчатами лише розмовляли. А от про що — я геть забув! Пам"ятаю, що це було вщерть повне таємним еротичним значенням. Багато віддав би, щоб знати, про що ми тоді говорили, бо то були слова, яких потім я для дівчат не знаходив.

Після того літа я більше тих дівчат не бачив

Після того літа я пішов до армії й більше їх не бачив.

А нещодавно в Яготині йшов повз лоток із цибулею й продавщиця гукнула мене іменем, яке знають свої. То була одна з них — я її не впізнав, а вгадав, бо вона дуже схожа на свою покійну бабу.

Я попросив нагадати, чим їх тоді чарував. Вона відповіла:

— Хіба це забудеш! Твій пес стояв з висолопленим язиком, і ти казав: "Дівчата, а спробуйте зловити його за язик!" Ми ловили й нічого не виходило, бо він швидко язика ховав. Ми сміялися й знову його ловили, а ти нам казав: "Отож бачите, дівчата!", і нам з тобою було так ловко!

У нас кажуть "ловко" — коли хочуть сказати "гарно".

Зараз ви читаєте новину «Ловко, коли гарно». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

4

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі