Ексклюзиви
Середа, 23 серпня 2006 20:07
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Кокотюха і Коельйо

 

Мій юний друг Юрик бачить сенс життя в трьох речах. Він любить дівчат, Україну й письменника Пауло Коельйо в українських перекладах. Про те, друге чи третє ми з Юриком часом бесідуємо.

От він каже:

— Шеф, а чому ті дівчата, які нам найбільше подобаються, ніколи не належать нам і не стають нашими жінками?

Я — авторитет для юного Юрика, бо двічі жонатий. І я відповідаю:

— Стають іноді, але все одно не належать.

— Е, то ви, мабуть, женилися без любові?

— З любов"ю, але це нічого не міняє. Ніхто нікому не належить.

— Як же таке може бути?!

— А отак, може. Десь так само, як і з Україною.

— Неправда! З Україною не так! Я її люблю, і вона моя!

— Хто тобі таке сказав?

— У мене в паспорті написано!

— Гаразд. Є, приміром, такі міста — Слов"янськ, Яготин, Охтирка, Гадяч, Ромни, Суми, Гайворон. Ти бачив ті міста? Ні? А то ж усе Україна, яка тобі належить!

— Я поїду й побачу!

Ви, мабуть, женилися без любові

— Думаєш, допоможе? Я там бував, і не раз. Я їх люблю. Але не можу належати їм одночасно. Коли на мене падає дощ у Сумах, я навіть не знаю, чи падає він у Ромнах. І це буває дуже сумно, не кажу вже про складніші речі. Якби можна  вибирати, я б обрав країну, яку з будь-якої точки видно від кордону до кордону. Та й то — коли спиш, ти ж її все одно не бачиш, і знову сумно. У кожнім разі, наша з тобою країна завелика для любові.

— То навіщо нам після цього жити? І як жити?

— А так і живи, як жив. Ти ж її після цього не розлюбиш?

— Шеф! Ви мудрий — як Коельйо!

Це в устах Юрика найвища похвала. А я більше люблю письменника Кокотюху. Бо він із Ніжина.

Зараз ви читаєте новину «Кокотюха і Коельйо». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода