Четвер, 01 березня 2007 15:19
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Кохана Уляна

 

Мій юний друг Юрик вважає, що обов"язок дорослого мужчини — бути закоханим і віршувати. Так він вирішив рік тому. За цей рік пережито багато драм. Останню дівчину, яка його покинула, звали Наталя. Їй навздогін він написав: "Ах, Наталя, лукава краля!". Вірш дурний як двері, але не вартий зневаги, бо за ним стоїть море Юрикових сліз.

А це він познайомився з двома сестрами-близнючками. Питає:

— Шеф, а може бути, що одна з них фліртувала зі мною?

Цікавлюсь, чому він так думає. Юрик каже, що вона йому усміхалася. Згодом він закохався в одну з близнючок. Показав фотографію обох сестер. Мені вони здалися однаковісінькими. Як він їх розрізняє? Юрик пояснив:

— Моя весела, а друга серйозна!

Як він розрізняє їх по телефону?

Юрик часом телефонує їм. Як він розрізняє їх по телефону? А от як: у серйозної сестри голос веселий, а у веселої — серйозний!

Він написав для неї пісню — "Уляна". Ось початок: "Є імена різні у світі, та твоє, мов зірка ясна!". Усього два куплети й приспів. У приспіві ім"я звучить дванадцять разів. А після другого куплета Юрик зробив примітку, що приспів співається двічі. Отже, ще двадцять чотири рази. А всього тридцять шість.

Юрик ще не показував це Уляні, а знайшов композитора, щоб покласти слова на музику й подарувати готову пісню.

Отак наші з Юриком дні минають у суцільному віршуванні. Юрик у такому стані обвіршовує все, що бачить. Приміром, у тих дівчат є ще третя сестра. Вона нешаноблива до Юрика по телефону, як ті дві. І Юрик написав вірша, що закінчується словами: "Не можу я збагнути, коли якась задрипана істота на мене роззявляє свого рота!".

Юрика трохи мучить слово "задрипана", бо тої третьої він ніколи не бачив.

Зараз ви читаєте новину «Кохана Уляна». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі