Ексклюзиви
Четвер, 08 червня 2006 18:28
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Кинути стрельку

 

Мій колега Юрик вимагає, щоб усі говорили правильно. Усе неправильне він записує, щоб не забути. Я приходжу, він каже:

— Шеф, по телефону питали вас, я сказав, що нема, а вони... — і Юрик подає папірець. Там написано: "Я си вами не натішу!"

Ясно, це — Стасюк. А Стасюк — ураган. Минулої неділі ми з ним купували мені штани на базарі в Новобіличах. Стасюк каже продавщиці:

— Пані, хочу, аби-сте дали нам файні гачі!

Її заклинює. Я пояснюю: гачі — то штани. Вона потім питає тихенько:

— А на каком языке говорил ваш друг?

Я кажу, що то була одна з кількох українських мов. Продавщиця, дитя київських передмість, питає:

— А почему?

Пачєму! Бо йому так затишніше. Як і кожному з нас.

Моя сестра колись давно в Яготині ходила на танці з одним хлопцем, який збирався стати нашим знаменитим письменником. Сердита така повернулася, каже:

Учителька поставила Колі двійку

— От гад, мало того, що воно мені на танцях на ноги наступало, дак воно ж іще й балакало дуже по-українському!

— А що ж він такого казав?

— Казав: "Перепрошую за все". Ну не гад?!

Справді, це легше чути у прикордонному варіанті: "Звиняйте, пожалуста..."

А то я ще згадав Колю Муху. Він у третьому класі писав переказ оповідання про партизана, який застрелив німецького офіцера, спокійно викинув зброю в бур"ян і спритно зник з місця подій.

Коля описав цей подвиг так: "Він кинув стрельку й дав драпаса!"

Учителька поставила Колі двійку за слова "стрелька" і "драпаса". Коля Муха потім виріс і оженився на молдованці — з тих, що приїжджали тоді до нас полоти буряки. І тепер йому ніхто не дорікає за неправильні слова.

Зараз ви читаєте новину «Кинути стрельку». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода