Ексклюзиви
Четвер, 24 липня 2008 15:49
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Ким бути

 

Щось давно не озивався мій юний друг Юрик. Мабуть, поїхав на все літо до свого Радомишля, а там немає телефону. А без Юрика мені якось так, ніби щось трохи не на місці. Надто все серйозно, й нема кому порушити цю серйозність.

Давніше, коли ми ще разом сиділи в одному редакційному кабінеті, то іноді робили щось нескладне вдвох. Якщо робота вдавалася легко й швидко, Юрикові це дуже подобалося, бо він не любить довгої роботи. Отож він тим тішився й одного разу сказав так:

— Шеф, ми з вами працюємо — як ото агенти Малдер і Скаллі!

За якийсь час спохватився:

— Гм! От тільки хто з нас Скаллі?

Річ у тім, що агент Скаллі — жінка, й Юрик не одразу про це згадав, порівнюючи нас із цією парою агентів із його улюбленого телесеріалу "Х-файли" чи "Секретні матеріали".

Я кажу:

— Добре, хай ти будеш агент Малдер.

Щасливий Юрик — стримано, щоб я раптом не передумав — зауважує:

— Ну, агент Скаллі — це теж зовсім непогано.

А потім питає саме те, що хотів насправді спитати:

— Шеф, а чому ви погодилися бути агентом Скаллі?

Я люблю револьвер

Чудове запитання. Я сам не знаю — чому. Може, мені не подобається бути прилизаним Малдером — увесь час біла сорочка, галстук і пристойна зачіска. Хай уже я трохи побуду його напарницею. Вона теж прилизана, але в ній це не так дратує. Крім того, спокушає зловтішна думка: якби я був нею, то вона б уже не була така порядна й прилизана, а простіша, трохи дурніша, зате добріша й доступніша. Саме так воно й було б — наскільки я себе знаю. Уговорити мене на якусь дурницю — це може навіть Юрик. А інакше в неї не вийде бути мною. І ще одне. Я люблю револьвер, але стріляю з нього препогано. А будучи нею, це не дуже соромно.

Утім, про револьвер я Юрикові не сказав, щоб він не втратив решту поваги до мене.

Зараз ви читаєте новину «Ким бути». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода