Четвер, 14 липня 2016 15:54
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Із туману

Аллах створив наш світ із туману. Таке я вичитав колись у одного середньовічного кримськотатарського поета-суфія. Не ручаюсь за точність цитати, але ця фраза мені дуже подобається. Окрім сказаного, тут прихована й ще одна, невисловлена істина: світ іноді ховається від тебе назад, у туман. Ховається — щоб ти не забував, із чого він створений. На, подивись. У такі дні все втрачає свою радість і своє значення й колір, ні навколо, ні в тобі самому нічого не відбувається й ніщо не тримає в собі ніякого смислу і нічого не обіцяє. І небо зовсім порожнє, бо новий місяць ще не народився.

От у такий день ідеш і бачиш, що на краю тротуару виткнувся малий кущик деревію. Він росте так просто, що це неможливо розказати як чудо. А воно і є чудо: щось таке, що проявилося тобі з непроглядності світу й ніби сказало: "Тримайся, я тут!" Ця зустріч здається такою важливою, що не дивишся на той кущик довго, щоб не стати смішним ні собі, ні деревієві. Кивнеш йому і йдеш далі, хоч і знаєш, що це було дано тобі тільки на сьогодні, а завтра буде щось інше — якщо буде.

Усе отаке — наївні одкровення, зіткані з нічого, одначе, саме на них усе й тримається. От іще недавно було: бачив дятла. Завжди думав, що вони залітають тільки в старі сади, де під корою повно хробаків і є чим поживитися. А в мене ж сад молодий, а я вже — ні, і це трохи сумно, бо хто його зна, коли діждуся тут своїх дятлів. А він узяв і сам прилетів. Сів на абрикосу. Вона цього літа вперше вродила, я ще й не знаю, яка на смак. А він зірвав один плід і з'їв собі любісінько. І чогось так було гарно, що він це зробив при мені, і що це ж, виходить, я для нього посадив ту абрикосу, і хочеться думати, що він знає про це.

Зараз ви читаєте новину «Із туману». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода