Ексклюзиви
Четвер, 22 квітня 2010 20:10
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Інший хлопець

 

Коли весною дощ — це тривожніше, ніж восени. Після квітневих дощів швидко вилазить на світ трава. І ти, можливо, несвідомо переймаєшся ростом тієї трави, а їй же непросто пробиватися крізь темінь землі — це так само, як проростають зуби у кошенят чи щенят, і вони не знаходять собі місця.

Колись мені подобалося гуляти під весняним дощем. У ті часи була одна дівчина, яка мені подобалась, а я боявся підійти й не вмів просто поговорити. А той дощ зближував мене з нею. Під дощем, саме квітневим, мені уявлялося, що от я йду повз їхню хату, що вікнами на дорогу. І тут дощ починає лити як із відра. І я підходжу до вікна, ховаюся під стріхою й стою там, і це цілком природно, бо йде дощ і мені нема де сховатися. Вона, може, й не вийде, й не треба, бо я настільки од неї далекий, що з мене досить, як вона знатиме, що я тут.

Навіть це мені ні разу не вдалося, але дуже реально уявлялося під дощем.

Я їй розказав про це років через 30.

Нє, ну ненормальний, правда ж?

І вона розказала мені іншу історію з тих самих часів. Там було те саме вікно од дороги, і стріха та сама, і весна — тільки хлопець інший. Я добре знав його — зовсім тихий, і не подумаєш нічого такого. А історія ось яка. Він підійшов до того вікна ввечері, коли в хаті вже всі полягали спати. І ось що він зробив: знайшов під стріхою вудку, просунув у вікно довге вудилище, тихенько доторкнувся точно до цієї дівчини й розбудив її.

— Нє, ну ненормальний, правда ж? — каже вона.

Я мовчу. Думаю, він якраз нормальний. Неймовірно інше — як він у повній темряві зумів знайти кінцем вудилища саме її — там же спали й інші люди. Це схоже на те, як проростає трава — саме туди, куди їй треба.

Він умів це краще за мене. Хоча ми обидва так і не дійшли до неї.

Зараз ви читаєте новину «Інший хлопець». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

14

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода