Є солдатський жарт. Гукають: "Іванов!", і хтось кричить: "В армію забрали!", а той Іванов он стоїть. І казарма лягає од реготу, бо куди ж тебе заберуть, як ти вже тут?
Це смішно, бо це правда твого життя, сказана до кінця. Часом хочу, щоб це повторилось. Хоч знаю, не допоможе.
Сам я пішов в армію, щоб не бачити міста, де все нагадувало про дівчину на ім"я Тома. Її саму я рідко бачив, але так відчував — щохвилини, вдень і вночі, всюди, ніби це було не місто, а моя власна сорочка на голе тіло. Ні, гірше: місто було — як Її сорочка. Це не давало спати. Думав, хоч висплюсь в казармі.
Але було ще одне. Річ у тім, що я любив Тому, вона — іншого, а був і третій, її жених Іван, якого я ніколи не бачив. Він за півроку до того пішов у солдати. Я мав перед ним вину й хотів її позбутися в армії.
Вона щасливо вийшла заміж за іншого
Еге! У перші найтяжчі дні служби, якось після відбою, на край мого ліжка сів солдат і спитав, чи я з міста М. і чи знаю я Тому. Я кивнув. А він сказав: "Розкажи про неї, бо я Іван!". Так не буває, але ж було. Він приходив ще, і я розповідав. Це було правильно, адже він не бачив її саме ті півроку, коли я міг її бачити хоч здалеку. Після тих бесід я вдень спав на ходу. Тоді він десь домовився й нас помістили разом до санчастини як інфекційних — окрема палата! Там він слухав мене цілу добу. Й до нього дійшло: "Ти її любиш? А я думав, ти ненормальний — стільки розказувати!".
Після дембеля я покинув те місто. А він лишився. Живе з нею на одній вулиці. Вона щасливо вийшла заміж за іншого. Я не знаю, хто з нас — її кращий невідомий солдат. Зрештою, солдатам нічим не зарадиш: куди ж тебе заберуть, адже де б ти не був, а ти все одно тут.
2 
1
Коментарі
А Донбас - це лише частина регіону Схід-Центр-Північ, тому перегляньте, будь ласка, свої думки щодо цієї частини України. Ба більше, хто, я кне Ви - історик та інтилігентна людина повинен усвідомлювати, що вже досить ділити Україну на частини, на часі - об`єднання Сходу і Заходу, Півночі та Півдня. І наостанок, пане, Ярославе, саме Наддніпряншина, Слобожанщина та Центр є колискою всього українства. Пам`ятайте по це.
погоджуюсь щодо того, що треба обєднуватись. А ще час щось почати реально робити та перестати мислити політичними шаблонами, бо саме вони роблять з нас ляльок яких смикають за нитки.
Пане Ярославе, закруто взяли! Звісно, переважно Ви праві щодо реалій на Донбасі, але не варто ставити всіх, хто мешкає на Сході, під знамена схизматиків та запроданців. Я - українець з Наддніпрянщини, з цілковито української родини, що поважає свої культурні традиції та має чіто виражену національну ідентичність. Мешкаю на даний час на Харківщині. Але і тут, і, тим більше, там на берегах Орілі, колядують, щедрують, і навіть (Ви не повірите!) ходять вертепи. Українська є мовою спілкування наддніпрянців і в переважній більшості мешканців Слобожанщини. Власне кажучи, наша солов`їна (і літературна, і розмовна) бере початок з тих країв.
Как это великодушно назвать нас совком.
Спасибо, что по другому не назвали.
Вы себя к ариям относите, это вам доктор Геббельс рассказал?
.
Какова единица измерения описанной здесь местности: в попугаях или удавах, в схронах или крыйивках или может в майданах?
Историку не мешало бы изучить географию, мотет потом в географических единицах будете ориентироваться.
.
На родине историка к праздникам водку и шампанское не покупают?
Покупают бурячиху и бормотуху?))))
Или самогон из мухоморов гонят?
Поэтому так и вставляет?
У Луганську колядують. Дітки у центрі ходили квартирами і співали: "Будьте здорові", "Ой там на горі церкву будують", "Добрий вечір". "В місті Віфлеємі", Не тре' вважати лише себе святенником.
Тож колядуймо. І вчімо цього тих, хто не знає чи забув колядки. Це малі гімни нашої віри та перемоги.
Не зважаймо на тих, хто з нас сміятиметься. Бідаки, вони не знають, що втратили. І чого вони ніколи не матимуть @ ... Золоті слова !!! Але ж треба їх ще донести до вуха нерозбірливого слухача. Треба втовкмачити в дурну голову! Апе як це зробити коли в кожній оселі встановлені зомбоящики сусідньої держави. І до тих пір поки дурисвіти різних мастей цього не зрозуміють буде " Усьо Донбасс!" Будуть нові нікчемні кандидати, депутати - пройдисвіти, нові президенти, слухняні олігархам - розкрадачам державної власності.
Донбас це не місцевість, а донецький вугільний басейн. Донбас це - "папа", як співає наш президент. Або Донбас - це індустріальний рай в який звезли і перемішали людей з усіх усюд. Їм колядки забороняти не потрібно було, бо в їхніх предків в Росії, на Кавказі, в середній Азії не колядували - колядки були їм чужі, якщо й колядували - то ще до поширення християнства та мусульманської віри, і українці змішуючись з ними переймали все від них.
Навколо цих райських поселень переселенців і досі є українські села і місцевість там українська. Це і Слобожанщина, і Донеччина, і частково Дін (землі війська донського).
Все б нічого, однак забули нагадати про знищення українців голодомором у 1932-1933 році.
Вони не знають, як пахне сонячна пшенична кутя в горшку на сiнi, бiля житнього снопа.