Ексклюзиви
Четвер, 09 березня 2017 17:08
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Гріхи мандрів

В подорожах у більш чи менш далекі краї є щось від крадіжки. Отак одразу й не скажеш, звідки це береться й чого саме воно стосується. Ти відчуваєш оцю солодку обтяжливість гріха, одначе не відаєш, де согрішив — чи там, звідки виїхав, чи тут, куди приїхав. Серед не наших дерев і квітів виникає дивна вина перед нашими деревами. Бо ось ти все це бачиш, а вони ні, а може, їм теж хотілося би.

Через те я в мандрівках потроху набираю в кишені насіння тамтешніх рослин, щоб посіяти, коли повернуся. Знаю, що не проростуть, а роблю це. І обмацую насінинки для їхнього заспокоєння. Так, немов ото підібрав пташеня й кажеш йому — не бійся, тобі в нас буде добре. От ти це кажеш, а в самого руки тремтять. Бо як там не є, а ти ж таки вкрав. Узяв те, що тобі не належить. Узяв з іншого світу, де можеш щось потримати в руках, а не можеш весь опинитися там. Десь отак і в подорожах — можеш кудись приїхати й до чогось там доторкнутися. А десь є відчуття, що опинився в чужому саду. Ще ані одного яблука не взяв, а все одно.

Найчудніше в мені це загострюється у знаменитих картинних галереях. Ось Гойя, Босх, Брейгель — на, дивися. Але до споглядання підмішується ще якийсь сантимент, ніби вина перед кимось. Звідки ця химерна тривога? Може, це ще з тих пір, як покинув свою малу батьківщину. А у нас там над шляхом стояв та й досі стоїть старий клуб. А в ньому, зліва, як увійдеш, висіла картина: троє на конях — Будьонний, Ворошилов і хтось іще в картузі. Художник явно краще знався на конях, аніж на вершниках. Картина не видатна, просто перша, побачена в житті. Там на стінах було ще багато вільного місця. І де я потім не бував, відбирав в уяві картини на ті стіни.

Гріх невинний і не такий безнадійний, як збирати насіння чужих дерев.

Зараз ви читаєте новину «Гріхи мандрів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода