Ексклюзиви
Четвер, 03 травня 2012 17:25
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Гдє собакє мєсто?

Так казала колись моя сусідка своїй старій спанієльці. А та дивилася на хазяйку розумними й сумними очима. Вона знала, де її мєсто, але, мабуть, у цьому запитанні їй вчувалося ще щось філософське, складне не тільки для собак.

Усе це згадалося якось ненароком: одягнув стару куртку й знайшов у кишені забутого складаного ножа. А в його руків'ї просвердлена дірочка. І от само собою подумалося, що сюди б треба вставити кільце, а до нього причепити ланцюжок і закріпити його на поясі штанів. Так ми робили в армії, й той латунний ланцюжок звисав від пояса до кишені, немов аксельбант. Цей наївний шик дозволяли не всім, а тільки на другому році служби. Тут іще треба сказати от що: той ланцюжок брався від зливного бачка, були колись такі — чавунні, солідні, як невеличкі ванни, їх уже давно нема. Смішно тепер про це згадувати, але й приємно, бо тут одразу згадується ще одна історія.

А вона там у воді плаває — холодненька!

Якось нас, чотирьох сержантів, після "учебки" привезли на нове місце служби до Борисова — де, між іншим, колись служив батько Юрка Андруховича. От привезли і розкидали по різних батальйонах. І це якраз перед жовтневими святами. А в нас була із собою пляшка спирту. Але ж місце чуже, незнайоме. Один із нас, Толік Бутько, здоровенний білорус, сховав пляшку якраз у тому бачку — майже під стелею, ну хто туди зазиратиме? Ми ждали зручного дня — коли роздивимось, де тут що. Толік ходив і усміхався: "А вона там у воді плаває — холодненька!" Днів через два, коли обжилися, зазирнули туди — пляшки вже не було. Оце тобі й гдє собакє мєсто.

І завжди воно так: ти знаходиш у цьому ненадійному світі якусь гарну схованку, може — ідеальну, але хто тобі сказав, що цю схованку хтось не знайшов іще раніше?

Зараз ви читаєте новину «Гдє собакє мєсто?». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

6

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода