У мене, від часів бідної молодості, є приятель. А в нього — інші приятелі, вже нинішні. Загалом випадкова компанія успішних людей, вони бачаться раз на тиждень у сауні. Це все, що я знаю, а більше й не хочу.

А недавно трапилася курйозна пригода, що змусила думати про них. Було так: цей мій приятель приходить заклопотаний і запитує, де я поставив би наголос у слові "спала"? Ну, ось речення — "дівчина спала", де наголос?

Їх було багато, а я сам. Вони мене перекричали

Дивне питання для людини полтавського походження! Він каже, що знає, як правильно, але хлопці… Виявилося, один з тої компанії, чиновник серйозного силового міністерства, доводить, що у слові "спала" треба ставити наголос на останньому складі. Від цього слово одразу робиться іншомовним. Але той чиновник нібито знайшов таке правило в інтернеті. Й тепер треба йому довести, що наголос треба ставити по-нашому.

Я нагадав другий куплет пісні "Цвіте терен". Її всі знають, там молода дівчина горя зазнала — нічки недоспАла. Що неясно з наголосом? Ні, каже приятель, тут треба солідного словника, бо мало що є в піснях.

Я, будучи заднім числом розумний, розсердився й сказав, що нехай той грамотний сам несе такого словника, чому ми мусимо носити? Взагалі, нащо було погоджуватися на ту дурницю?

— Бач, їх було багато, а я сам. Вони мене перекричали! — простодушно пояснив приятель.

Я повірив йому, бо уявив цю картину. Коли стоїш голий в сауні, а навпроти 20 голих дядьків кричать, що наголос саме там — можна й не витримати.

Ну, знайшли ми в словнику той наголос, що треба. Зробили копію потрібної сторінки, й мій приятель поніс ту копію в сауну. І що ж? Той паразит викрутився найкращим чином. Сказав, що є дві доктрини, які трактують проблему наголошення цього слова по-різному. І ще хтозна, яка з тих доктрин правильніша.

×