Чотири вуха

 

Є один дитячий спогад, що повертається дуже рідко, бо це страшно згадувати. Спогад про те, як мене шантажували.

Змалку нас часто шантажують: як не даси списати, скажу батькові, що ти курив! Але тут був рідкісний випадок: мене шантажували фотознімком! Старшокласник-фотоаматор робив знімки для шкільної дошки пошани. І мій портрет вийшов бракованим. Чи то було те, що фотографи називають "шевельонка", чи подвійна експозиція — але на знімку в мене було чотири вуха. Ніс один, піонерський галстук один, а вух — чотири. Хитрий аматор проявив ту фотокартку й показував мені — коли йому хотілося груш з нашого саду абощо. Я носив груші, бо страшенно боявся, що ту карточку побачать наші хлопці, а ще гірше — дівчата. Їм чогось здавалися смішними мої два вуха. А то чотири!

Не знаю, де подівся той знімок. Коли ми виросли, то якось так виходило, що не раз спільно робили якесь діло з отим аматором. Він став шофером, і я то пособляв йому машину лагодити, то зерно якесь разом возили. А не так давно разом діставали з дерева бджолиний рій. Мені вже було років добряче за сорок, а йому ще більше. Два старих придурки дістають рій з дерева, бачили б ви це.

Мене шантажували фотознімком

Можливо, я невипадково часто опиняюся поруч із ним. Може, хочу дізнатися, де він ховає ту кляту фотокартку? Тобто, отой малий чотиривухий досі сидить у мені й боїться, що його розсекретять.

Я справді рідко згадую той випадок. Чому оце згадав? Чи не тому, що в телевізорі перед виборами побільшало облич людей, які зовсім не бояться, що з них сміятимуться, бо всі пам"ятають, якими вони були торік чи трохи давніше? Чи їх в дитинстві нічим не лякали? А може, вони в дитинстві були тими аматорами, які шантажували чотиривухих?

×