Бо не сходиться

 

Якось воно так буває, що все не сходиться.

Спершу я побачив чорного ведмедя, що їхав по Бориспільській трасі на велосипеді. Він так старанно налягав на педалі, що його м"яке пузо колихалося з боку на бік і велосипед робив кренделі по дорозі.

Я їхав близько ззаду й сказав, щоб він не робив так. Ведмідь озирнувся, побачив машини на трасі й загальмував. "Я боюся!" — сказав він і заплакав. Ми присіли на траву на узбіччі, там я розказав йому, що нічого не треба боятися. Він схлипнув, уткнувся в мене носом і замуркотів.

Ведмідь озирнувся, побачив машини й загальмував

Далі ми опинилися у мене в хаті коло вікна. Крізь шибку було видно, як з неба стрімко падає на нас чорний літак-пікірувальник. За мить він пролетів над хатою й щез. А вслід за тим у шибку глухо вдарились кілька якихось темних клубочків і попадали вниз на землю. Я одразу збагнув, що то було: ластівки або якісь інші пташки. Вони летіли наосліп, очманівши від страху, бо ніколи в житті не бачили пікірувальника. Тепер, якщо вони живі, треба їх заспокоїти. Я встав, щоб вийти до них, у двір. Дійшов до дверей — і аж там зрозумів, що сон вже скінчився. Саме через те й скінчився, що я дуже ясно все розумів і швидко та правильно все робив у тому сні, чого ніколи не вмію насправді.

З дійсністю того дня сон не сходився ніяк. Усе було не до ладу. Щось загубив серед безладу на столі. А дай, думаю, приберу тут — може, знайдеться. Почав прибирати — загубив і те, що було на виду. У мене воно завжди так. Але це був день, коли гостро відчуваєш, що вже не станеш кращим. З іншого боку, он у тому сні я був кращим — і що? Якби не був таким розумним і рішучим, не прокинувся б надто рано, й тепер би знав, чим воно там у них закінчилося — у ведмедя і пташок під вікном.

×