Четвер, 20 березня 2008 15:23
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Без мене

 

Звідти, де я вже півроку не був, повідомили: там народилася теличка.

Це особлива радість. Але я про такі речі останнім часом намагаюся не часто згадувати, бо вони позбавляють спокою — як усе, що відбувається без мене. Тобто ні — не все. Я давно навчився спокійно сприймати свою неприсутність у різних місцях і при різних подіях. Бо світ великий, навіть у трикутнику між Києвом, Черкасами й Полтавою, і нерозумно хотіти, щоб всюди бути.

Але отаке, як з теличкою — зосталось. Цього не вдається позбутися, навпаки, воно загострюється з роками. І нестерпно уявляти, що я таки туди колись приїду, а та теличка подивиться й ніби скаже: "А я тебе не знаю!" Що я відповім? Вона, звісно, не скаже, але й так усе ясно, що тут говорити.

Прийшли й побачили: Дуня вмерла

За оці півроку там сталося ще дещо, в чому я почуваюся винуватим. Пізно восени там народилося чорне чубате курча. Дуня — так його звали. Те курча проганяли од себе інші кури, коли всідалися на нічліг. А вже настала справжня зима. Й ніхто не знав, де Дуня ночує. А потім дізналися: у будці, з собакою. Так вони гріли одне одного. Й дуже подружилися, й снідали з однієї миски, хоч відомо, як собаки до такого ставляться.

А одного ранку, після особливо холодної ночі, було чути, як собака кличе всіх до будки. Щось там сталося. Прийшли й побачили: Дуня вмерла.

Я почуваю якусь дивну вину, і навіть не тільки перед тою чубатою Дунею. Я думаю й про тих курей, які її до себе не приймали. Вони дурні, це факт. Я міг би сказати їм про це. Я великий, сильний і страшний для них, отож, сказане мною звучало б переконливо. Але я на їхньому місці подумав би: "Тебе ж не було тут — що ти можеш про це знати?"

Зараз ви читаєте новину «Без мене ». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

10

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода