Інколи люди вмирають ніби без видимої причини. Хоча, якщо придивитися, то воно від того, що ці люди втрачають батьківщину, точніше — починають відчувати, що стали чужі й непотрібні їй. Дехто з моїх друзів отак і загинув, не десь в екзилі, а тут, і про це тяжко думати. Легше знайти щось подібне — але по сусідству.
От був колись у мене в Мінську приятель, старобілоруський шляхтич за переконаннями. Він умів цінувати топографію. Народився в старому місті, а потім був переселений у новий квартал. Але раз на рік брав пляшку й казав жінці, що їде "на батьківщину" — туди, де колись народився, пропадав до ночі, й повертався щасливий. Втім, він умів бути вдома будь-де в своїй країні. Якось, коли я служив в армії під Мінськом, він увечері з'явився у мене в казармі — просто перестрибнув через огорожу й зайшов. На те, що його могли підстрелити в темряві, він сказав "Х-хех!" і зухвало блиснув очима. Мов, я тут вдома. Малого зросту, а дивився так, наче він на коні, а ти внизу.
Він розлучився з жінкою й ще не звик
Все це було ще за старих добрих часів, а загинув він вже в Лукашенкову епоху. Бачились ми незадовго перед тим. Щось в ньому змінилось — ніби загубив свого коня. Я гадав, це через те, що він розлучився з жінкою й ще не звик. Дивно, що не говорилося йому й про Білорусь, тільки "Х-хех!" та й годі — але ж, як сказано на початку, ця тема ніколи не здається видимою причиною наших подальших катастроф. Отак і з ним. Невдовзі після того він загинув.
Було так: ключ від квартири він залишив жінці й жив без хати. А якось запросив у гості нову дівчину. Можна піти до неї — але ж він шляхтич! А ключа нема. І він поліз по балконах, щоб зсередини відчинити двері свого колишнього дому. Й зірвався з останнього поверху.
Батьківщина тут ні при чім. Але, мабуть, є речі, про які небезпечно багато думати.
Коментарі
6"є речі, про які небезпечно багато думати." Глибоко і дуже вірно.
Батьківщина мірошника - мальовниче село із березовими гаями, круглими ставками, перелісками, він добросовісно безвиїздно порався, як вдома так і в колгоспі. На зріст невисокий крутив голови гарним жінкам, довго не думав, ще і вихвалявся: "Де побачите по селу червонощоких дітей - то мої діти!" Усяких людей треба, чи не так?
Прикро, що смерть людини входить у звичку Кожен може пригадати випадок, коли хтось неподалік хотів відкрити квартиру в такий спосіб і безглуздо гинув, не хотів вирішити проблему інакше. Занепаде людина духом, розчарується в житті, тоді смерть підкрадається нібито "без видимої причини". Нещасний випадак - результат того, що малий чи великий диктатор хоче когось іншого підкорити своїй волі, потурати, притоптати гідність, якщо вона є, як у згаданого шляхтича. Дякую.
Ну й закрутив цього разу Жежера!.. Ребус якийсь! А білоруса шкода. І Білорусію!..
Багато помилково вважають, що прості білоруси задоволені, а то і щасливі
Дякую.Дуже гарно!