Ексклюзиви
Неділя, 15 вересня 2013 09:45
Юлія Ліпіч
Юлія Ліпіч
Юлія Ліпіч

Зі свекрухою жити

– Голова йде обертом. Уже шосту фірму-забудовника змінив. В одних із документами на оренду землі бардак, другі – через рік здають

будинок. У третіх – звукоізоляція нікудишня, – родич нервово перераховує львівські будівельні компанії.

Зібрався купувати квартиру, хоче в новобудові. У зданому домі, каже, ціни зашкалюють, тому погоджується на "незавершене будівництво".

– Може, його з Галею та Максом познайомити? – жартує чоловік.

Для зятя не буде місця

Минуло п'ять років, як знайомі Галина й Максим одружилися. На дерев'яне весілля запросили в комунальну квартиру, де мешкають із Максимовими батьками, хоча одразу після весілля батьки Галини подарували молодятам двокімнат­ку в новобудові. Правда, дім ще не був зданий в експлуатацію.

Галина завагітніла перед Новим роком. На листку побажань написала: "До народження доньки переїхати в нову квартиру". Щовечора після роботи ходили з чоловіком до "свого" будинку й дивилися на власні вікна.

– Коли вже переїдемо? Так не хочеться зі свекрухою жити, – надіялася.

Вдарила економічна криза 2008-го, будівництво заморозили. Казали, на місяць, потім – на півроку, на рік. Люди писали в прокуратуру, міліцію, СБУ. Виходили на мітинги. Будівництво досі не розморозили.

Насті, доньці Галини й Максима, вже 4 роки. Ходить у дитячий садок. Майже щовечора з батьками навідується до цього будинку. Вікна від дощу вже трохи почорніли.

– Стільки нервів пішло. Не знаю, чи хочу вже туди переселятися, – каже Галина. – Мабуть, Насті ту квартиру залишимо. Як вийде заміж, переїде. Бо в нас для зятя не буде місця. А так не хочеться, щоб вона зі свекрухою жила.

Зараз ви читаєте новину «Зі свекрухою жити». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

4

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода