Ексклюзиви
Неділя, 22 червня 2014 09:00
Юлія Ліпіч
Юлія Ліпіч
Юлія Ліпіч

Розлучений

– На тобі цукерочку! – перепиняє незнайомий чоловік, коли з 3-річним сином повертаємося з магазину.

Літо дитина проводить у моїх батьків. Придивляюся до незнайомця, бо в невеликому селі майже всіх знаю.

– Та я не місцевий, двоюрідний брат вашого сусіда Миколи, – пояснює. – Ви мене раніше, мабуть, не бачили, бо рідко приїжджав. А тепер часто гостюватиму. Микола – розлучений, я теж. Давайте знайомитися – Іван.

Чому Микола розлучений, наче знаю. Каже, через тещу. Його колишня дружина вважає: розійшлися через свекруху. Нині покійну.

– Думав, із дружиною все життя проживемо, – каже Іван. – Та не судилося. Як женилися, дуже любив її – на руках носив, ноги-руки цілував. Вона головним економістом на заводі працювала, я був простим інженером. Не думав, що на мене увагу зверне, але звернула. То ми разом на роботу, разом із роботи, літом – море, Карпати. Романтика була нереальна. Дітей чотири роки не мали, а тоді Іра сина народила. Він дорослий уже, одружений, а малим був на вашого схожий. Я ж не просто так до вас підійшов. Свого згадав, – витирає сльозу. – Два роки тому в Іри інсульт стався, прямо на роботі впала. Поки лікарі приїхали, їй усю праву сторону відняло. Чекали, що попустить – не попустило. Тепер напівпаралізована лежить, із ложечки годувати треба. Кажу: "Ірусику, я тебе дуже любив, але більше так не можу". Правда, життя ж одне? Не можу до кінця своїх днів памперси за нею виносити.

Розмову обривають церковні дзвони.

– О, хтось помер, – констатує Іван.

Тепер розповідаю я: хоронять жінку, яка 30-річною залишилася вдовою. Так побивалася за покійним чоловіком, що заробила інфаркт. За життя до неї не один кавалер сватався. Та всім відмовляла. Турбувалася, що з таким діагнозом довго не проживе.

Нещодавно їй виповнилося 65.

Зараз ви читаєте новину «Розлучений». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода