Цього тижня знову судили Ходорковського. І знову біля будинку суду були пікети. Два — проти екс-олігарха, третій — за. Дорогою до головного входу ми проїхали їх по черзі. Біля останнього водій таксі нарешті не стримався:
— Нецікаво. Стоять собі. Хоч би побилися, чи що, — і за секунду, ніби здогадавшись: — А, мабуть, за бійку їм не проплатили!
Те, що участь у пікеті "проплатили", — навіть не потребувало обговорення.
"Усе проплачено" — цю думку я чую щоразу, коли мова заходить про будь-які акції протесту. Щиро підтримувати Ходорковського? Перекривати дороги, протестуючи проти скасування пільг? Вимагати припинення війни в Чечні? І все це задарма? Не смішіть мене!
Чому так пощастило російській владі, навіть не зовсім зрозуміло
Цілковита невіра в щирість громадянського протесту — дивна риса, яку несподівано набуло російське суспільство. Чому так пощастило російській владі, навіть не зовсім зрозуміло. 10-15 років тому політичні опоненти також дорікали один одному продажністю. Ліві не сумнівалися, що демократи — "сволота", але при цьому ніхто не ліз до кишені пересічного захисника Білого дому. Усе списувалося на промивання мізків, яке влаштовують хитрі капіталісти.
Сьогодні інакше: кишеня просвічується, немов рентгеном. У ній мінімум 500 рублів і клаптик паперу з адресою каси, де отримано гроші. Громадянський протест — робота, за яку платять, — упевнений сьогодні пересічний росіянин.
Дивно, що цей міф укоренився сам по собі, без особливих зусиль тих, кому він вигідний. Більше того, вловивши тенденцію, влада особливо й не криється з держфінансуванням, наприклад, акцій руху "Наші". Плата за показушний патріотизм повинна переконати народ у тому, що "проплачено" справді все.
Тішить лиш одне: на "проплачені" акції рідко приходять більше трьохсот осіб. Виходить, інші росіяни — а це близько 140 мільйонів — забезпечені. Адже вони не заряться на такий простий заробіток.
3 
1
Коментарі