"Жорстокість російського вторгнення подвоїла рішучість України дивитися на Захід" – що пише про нас світова преса

5

До Києва вперше з початку російського вторгнення приїхали лідери Франції, Німеччини, Італії та Румунії. Вони пообіцяли Україні статус кандидата в члени ЄС, але на саме членство ще можуть знадобитися роки. А також про рішення Києва атакувати Кримський міст, коли буде можливість, бо Крим – це Україна. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"Франція та Німеччина підтримують Україну, а Путін може зачекати", The New York Times, США

Через чотири місяці після неспровокованого вторгнення Росії в Україну лідери трьох найбільших держав ЄС нарешті прибули до Києва. Їхні наміри - розвіяти будь-які сумніви, що вони вагаються у підтримці прагнень України до суверенітету й територіальної цілісності. Рішучість покінчити з будь-яким натяком на умиротворення агресії Путіна, яка вже забрала десятки тисяч життів, здавалася першорядною.

Заява голови Франції Еммануеля Макрона минулого місяця, що важливо не піддаватися "спокусі приниження" Росії, розлютила президента Володимира Зеленського, який сказав, що Макрон не має шукати "вихід для Росії". У четвер у Києві Макрон змінив тон, висловивши бурхливу підтримку українцям.

 

Залишилося відкритим питання, як колись закінчиться війна, яка гостро тисне на світову економіку з різким зростанням інфляції і браком їжі. Те, що європейські лідери ухилялися від будь-яких відкритих закликів до Зеленського вести переговори з Путіним, майже напевно не означало, що вони відмовилися від бажання віддавати перевагу дипломатії і за будь-яку ціну запобігти ескалації війни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Що Шольц привіз Зеленському?" - німецький історик Йорґ Гіммельрайх

У найближчій перспективі Європі та її лідерам потрібен мир, щоб уникнути нисхідної економічної спіралі. Зростання цін на енергоносії обурює виборців. У довгостроковій перспективі Європі проте потрібне підтвердження цінностей свободи та миру, які служили їй з 1945 року, та були закріплені у НАТО та ЄС.

"На українській землі поставлено на карту безпеку європейського континенту. Європа на вашому боці й залишатиметься, скільки буде потрібно", - сказав Макрон.

То був інший тон. Між Зеленським і його колегами з Німеччини й Франції раніше спалахнула напруженість через постачання важких озброєнь в Україну. Також через готовність Макрона й Шольца залишити відкритими для дипломатії з Путіним.

 

Прем'єр Італії Маріо Драгі заявив: "Сьогодні найважливіше посилання цього візиту в тому, що Італія хоче бачити Україну в ЄС".

Цей процес потребуватиме часу, але вираження підтримки членства України в ЄС, підтримане президентом Румунії Клаусом Йоганнісом, четвертим членом делегації, було найнедвозначнішим з будь-коли зроблених. У ньому пропонувалося, щоб європейські лідери дали Україні статус кандидата на вступ.

Переконаність України, що її майбутня безпека й процвітання залежать від Європи, упродовж багатьох років була нестерпною для Путіна, який вважає, що долю Києва має вирішити Москва. Жорстокість російського вторгнення лише подвоїла рішучість України дивитися на Захід, а не на Схід.

Росія зневажливо озвалася на візит. Дмитро Медведєв, колишній президент, а нині заступник голови Ради безпеки, сказав: "Європейські поціновувачі жаб, сосисок і макаронів люблять приїжджати до Києва. Користі нуль".

Ця груба лайка російського політика, якого колись вважали м'якішим і проєвропейськішим, ніж Путін, показала, наскільки жорсткою стала конфронтація між Росією та Заходом, і наскільки невловимим може бути мир. Раніше цього тижня Медведєв із самовдоволеною зневагою припустив, що через два роки Україна може перестати існувати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Захід посилає Україні достатньо зброї, щоб вижила, але замало для перемоги" – американська експертка Мелінда Гарінґ

В останні місяці Макрон багато говорив про необхідність продовжувати переговори з путінською Росією, яка, на його думку, загрожуватиме європейській стабільності, доки не буде інтегрована до якоїсь нової архітектури безпеки. Це спричинило занепокоєння в Україні.

Говорячи про членство України в ЄС, Макрон сказав минулого місяця: "Ми всі чудово знаємо, що процес триватиме кілька років, а насправді кілька десятиліть". Хоча очікується, що процес триватиме роки, у четвер у Києві говорили про його прискорення, а не про потребу українського терпіння.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Макрон поставив Францію в незручне становище" - канадський оглядач Гері Мейсон

Макрон оголосив, що Франція поставить Україні шість далекобійних самохідних гаубиць Caesar на додаток до 12. Їх цінують за точність. Питання про постачання зброї в Україну непокоїло Шольца. Він перебуває під тиском деяких членів його Соціал-демократичної партії, щоб не посилати надто багато важкої зброї. Канцлер був помітно схвильованим під час візиту до зруйнованого передмістя Києва Ірпінь.

"Все стає дедалі гірше, коли бачиш таке жахливе й безглузде насильство", - сказав він.

Чи змінить цей досвід політику Німеччини, неясно. Але здається малоймовірним, що напруженість між Німеччиною та Україною через рівень підтримки з боку Берліна колись повністю розсіється. Повоєнне прагнення Німеччини до свободи може зрівнятися лише з її жахом перед війною.

"ЄС має оголосити Україну кандидатом на членство", The Economist, Велика Британія

У чому сенс Євросоюзу? Одним словом, поширювати мир та процвітання на континенті. Членство у цій місії неухильно збільшувалося з шести засновників у 1950-х до 27 країн сьогодні. Але останніми роками зростання сповільнилося. Після Хорватії 2013 року не прийняли жодного нового члена й один пішов. Тепер на кордонах ЄС розгорілася війна - той жах, від якого його засновники сподівалися вберегти континент. Щоб бути вірними місії Євросоюзу підтримувати демократію і боротися з націоналістичною агресією, лідери клубу наступного тижня в Брюсселі мають офіційно оголосити Україну кандидатом на членство.

Слабонервні заперечать, що Україна надто бідна, корумпована й зараз надто втомлена війною, щоб вступити до цього затишного клубу. Це так, але упускається суть. Ніхто не каже, що Україна готова стати членом ще багато років. Вона матиме багато перешкод, через які потрібно перестрибнути, перш ніж це може або має статися. Якщо Україна не досягне достатнього прогресу, її не можна допускати. Перехідний період від кандидата до члена великий. Туреччина стоїть у черзі з 1987 року.

Надання статусу кандидата спричинить шквал паперової тяганини. Це може створити потужний стимул для уряду потенційного члена провести великі адміністративні та економічні реформи. Але його головне значення полягає у висловленні наміру обох сторін зробити заявника частиною європейської сім'ї. У випадку з Україною символізм такої заяви є величезним. ЄС хотів би сказати, що вважає Україну суверенною європейською країною, яка нічим не відрізняється від Франції чи Фінляндії, і потенційно з таким самим світлим майбутнім. Це, звичайно, суперечить тому, у що вірить Путін, і повністю відкидає все, чого він сподівається досягти вторгненням.

 

Щоправда, навіть початок переговорів завдасть значних практичних проблем. Нелегко скликати робочі групи, коли падають ракети. Якщо припустити, що Україна боротиметься за повернення всієї території, захопленої Росією, то найближчим часом буде складно вирішити, як ставитися до людей і товарів з окупованих територій. Але ЄС прийняв Кіпр попри те, що він не контролює третину своєї території. Найкраще рішення - не ухилятися від надання Україні статусу кандидата, а дати більше зброї і, таким чином допомогти дати відсіч російській армії, яка криваво просувається вперед на Донбасі. Сучасна артилерія могла би допомогти зупинити просування росіян.

ЄС любить думати про себе не як про корисливий клуб заможних країн, а як про втілення ідеї про те, що відкритість та інтеграція вищі за вузький, колючий націоналізм. Він досяг великих успіхів у поширенні цієї ідеї за допомогою розширення. Було б не тільки іронічно, а й трагічно, якби відступив від своїх принципів перед войовничістю Путіна. Пора подати сигнал не тільки Україні, а й іншим країнам, кого залякує Росія, Грузії та Молдові, що ЄС надалі сповнений рішучості поширювати мир і процвітання якнайширше.

"Україна назвала Кримський міст військовою "мішенню №1", Die Welt, Німеччина

У своїй оборонній боротьбі проти Росії Україна також розглядає важливий російський міст до Криму як військову мету. Напередодні український генерал Дмитро Марченко заявив, що якщо Україна отримає необхідне озброєння, знищення мосту стане "завданням №1". Російські вантажі переправляються мостом до Криму, а звідти на південь України. Міст через Керченську протоку завдовжки 18 км, будівництво якого обійшлося в мільярди доларів, з 2018 року з'єднує материкову частину Росії та анексованого чотирма роками раніше півострова.

У Москві представник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що вжито всіх запобіжних заходів для забезпечення безпеки Криму. Кремль знає про нові погрози Києва щодо мосту. Із Москви вже надходили погрози розбомбити Київ у разі атаки на міст.

Глава МЗС РФ Сергій Лавров заявив, що погроза Марченка суперечить обіцянкам Зеленського західним партнерам. Він зобов'язався не використати зброю далекої дії для нападу на російську територію. Проте Україна продовжує вважати Крим своєю територією.

В інтерв'ю міністр оборони Олексій Рєзніков також пов'язав жадане відвоювання територій з постачанням зброї з-за кордону.

 

"Ми звільнимо всі наші території, зокрема Крим", - сказав він у Брюсселі. Але спочатку слід зупинити російську атаку.

Ідеться про витіснення російських військ з районів, захоплених з 24 лютого. Далі будуть обговорення з партнерами про те, як можна відвоювати інші території, зокрема Крим.

×