18 листопада 1993-го в ПАР затвердили тимчасову конституцію, яка надала не білому населенню рівні виборчі права з білою меншістю. Цим поклали край апартеїду, тобто відділенню чорношкірих і білих жителів країни.
Апартеїд запровадили у британському домініоні Південно-Африканський Союз після закінчення ІІ світової війни. У 1961-му країну перейменували в Південно-Африканську Республіку, ПАР. Перший із законів апартеїду 1949-го забороняв расово змішані шлюби. Далі заборонили секс із партнером іншої раси, дані про расу вносили в документи, не білим забороняли селитись у невизначених місцях. "Закон про бантустани" встановив систему територіально-кланових резервацій, де чорношкірим давали право на самоуправління.
Проти апартеїду виступали як в самій країні, так і за її межами. Попри це, закони посилювались і в 1970-му в ПАР чорну більшість позбавили громадянства. Закон проголошував чорношкірих громадянами одного з 10 бантустанів, 4 з яких стали номінально незалежними державами.
Намагаючись вийти із міжнародної ізоляції, уряд ПАР за рахунок кредитів встановив співпрацю з більшістю країн-сусідів в Африці. Тривалий час підтримували також Велика Британія і США, які розглядали ПАР як форпост у боротьбі з комуністичною загрозою в регіоні.
Попри багаторічні обіцянки влади ПАР переглянути політику апартеїду, деяке послаблення в 1980-х сприймалося як вдавання замість реальних змін. У 1986-му США і Велика Британія підтримали міжнародні санкції проти ПАР.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За міжрасові статеві зв'язки карали тюрмою
Ізоляція і загроза втратити основних торгових партнерів змусила в кінці 1980-х президента ПАР Пітера Боту розпочати переговори з лідером антирасистського руху і забороненої партії "Африканський національний конгрес" Нельсоном Манделою. Останній сидів із 1964-го. Його засудили на довічне ув'язнення за участь в антиурядовій партизанській війні.
У 1989-му до влади в ПАР прийшов президент Віллем де Клерк, котрий розпочав реформу політичної системи - у 1990-му скасував заборону на діяльність "Африканського національного конгресу" та інших партій чорношкірих. Звільнив із тюрми Манделу, котрий очолив переговори з урядом білої меншості.
14 вересня 1991-го представники 27 політичних організацій, урядів провінцій і 4 бантустанів підписали "Національну мирну угоду". 18 листопада 1993-го у ПАР прийняли тимчасову конституцію. За це чорношкірому Манделі та білому де Клерку того ж року вручили Нобелівську премію миру.
На перших загальних парламентських виборах в 1994-му "Африканський національний конгрес" переміг і 10 травня Мадела став першим чорношкірим президентом, а де Клерка призначив заступником. Він був на своєму посту до 1996-го і залишив через непорозуміння з Манделою, ставши останнім білим в уряді ПАР.
4 
1
Коментарі