Думки у британській The Guardian адвоката та колишнього військового, який служив на Балканах, в Іраку та Афганістані, Френка Ледвіджа

Зливи в Україні приносять двічі на рік бездоріжжя, коли бруд розбиває ґрунтові дороги, і робить багато з них майже непрохідними. Навіть танки можуть бути прикуті до нормальних доріг. Тоді маршрути транспортних засобів стають передбачуваними, і їх легко обстрілювати артилерією, дронами та авіаударами.

Сніг і лід бдууть у грудні, створивши свої проблеми. Відсутність листя в зеленій лісовій місцевості ускладнює маскування від усюдисущих дронів, але в той же час підвищена хмарність ускладнює більшу частину повітряної розвідки. Припаси та боєприпаси, включаючи артилерійські снаряди, доставлятимуться довше та в менших кількостях.

Коротше кажучи, зима означає, що все сповільнюється. Український стиль війни, заснований на швидкості та раптовості, втратить більшу частину свого темпу. І, перш за все, солдати, як і всі інші, зігріватимуться. Зима йде. Російські війська під новим керівництвом спробують заморозити позиції та утримати їх. Українці, хоч і дивували нас раніше, мабуть, не зможуть провести такі лихі операції, які ми бачили протягом останніх восьми місяців.

Настають також інші зміни. Нові єдині командні структури Росії, очолювані генералом Сергієм Суровікіним, здається, принаймні, частково раціоналізували свою хаотичну організацію і операції. Є ознаки більш послідовного підходу. Це видно по Києву та іншим містам, по ракетним ударам у жовтні. Раніше під час конфлікту нецілеспрямовані атаки РФ, які часто вражали цілі в містах, здавалося б, випадково виснажили обмежений російський арсенал високоточних ракет і не дали їй ні стратегічної, ні оперативної переваги.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Політичне завдання з Кремля – взяти Бахмут" – Іґаль Левін

Тепер Росія використовує вироблені в Ірані та, ймовірно, керовані іранцями дрони проти цивільної інфраструктури, особливо українських систем електро- та водопостачання. Удари по важливих невійськових об'єктах це безжальний, але послідовний підхід, оскільки він спрямований на те, щоб послабити волю ворога до бою. До нещастя Росії, хоча теоретично це добре працює, історія вказує, що такий підхід має тенденцію підвищувати рішучість ворога воювати з тієї простої людської причини, що у війні люди винуватять ворогів за заподіяні страждання.

Це саме те, що, ймовірно, станеться взимку. За словами мого друга, киянина, "наша відповідь – холодна ненависть, а не страх". Непокоїть те, що хоча Україні вдається збити більшість дронів і ракет, ціна, з погляду, власних ракет для України "значно перевищує російські витрати". Українці витрачають свої складні та дорогі ракети, щоб збивати, по суті, дешеві безпілотники.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Китай ставатиме агресивнішим щодо США. Це призведе до конфронтації" - Юрій Пойта

По-друге, у ключовому поході на Херсон російська армія стоїть спиною до Дніпра. Місто було пріоритетом для обох сторін через його важливість як воріт до Криму. Суровікін і його штаб, замість планувати приречений на провал і дуже дорогий останній бій, пішли на відхід через Дніпро до східної частини міста. Це, на перший погляд, розумний крок - перетворити річку на оборонний актив для російських підрозділів, а не на перешкоду, через яку їх спіймають у пастку і знищать.

Зрозуміло, Росія зараз перебуває у стратегічній обороні. Про нові масштабні спроби Москви захопити землі, схоже, не може бути й думки. Українці надто сильні. У жодному секторі РФ немає значної матеріальної чи особистої переваги, не кажучи про перевагу три до одного, традиційно необхідному для успішної атаки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Доведеться розставляти неприємні пріоритети: захищати житлові об'єкти чи інфраструктуру" - сер Лоуренс Фрідман

Ще один фактор, який передбачає, що росіяни залишаться в обороні. Хоча десятки тисяч чоловіків там мобілізовані, але практично не підготовлені. Ці війська будуть нездатні до "загальновійськових" операцій, коли танки, артилерія та піхота працюють разом. Так воюють українці.

Єдине, що може зробити відносно погано навчена піхота, яка добре окопалася - утримувати позиції, в чому обидві сторони на власному досвіді переконалися в Першій світовій війні. Йде інтенсивна підготовка до створення низки укріплених і замінованих оборонних рубежів у рамках підготовки до наступного кроку України.

В інтерв'ю у вересні головнокомандувач України генерал Валерій Залужний сказав, що вважає Крим "центром тяжкості" Росії, ключем до війни. Усі військові показники переконливо свідчать, що метою наступного наступу України буде півострів.

На даний момент перехід Росії до оборонної тактики у поєднанні з реаліями зимових умов означає, що операції сповільняться. Росіяни роблять ставку на паузу для своїх розбитих сил, поки готуються до операцій у 2023 році. Але вони її не отримають. Українські артилерійські та ракетні системи, які перевершують російські за дальністю та точністю, не дадуть окупантам перепочинку в їхніх окопах, бліндажах та захоплених будівлях.

Переклад Gazeta.ua

×