"Українські війська відвоювали частину території" – що пише про нас світова преса

Як відбувається війна за південь України, і коли українці зможуть звільнити регіон. Як прості люди в Україні збирають та купують військовим на фронт потрібні речі. І як німецький канцлер постійно відмовляється постачати важке озброєння в Україну. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"Війна за південь України", CNN, США

Українська розвідка сидить у скромному будинку в селі неподалік Миколаєва. На стінах кулемети та армійські ранці, на підлозі згорнуті спальні мішки, а на плиті каструля з супом. Зовні сарай з Javelin та іншими переносними протитанковими знаряддями.

Солдати курять на ґанку і майже не помічають гуркіт артилерійських снарядів, що наближаються, приблизно за 10 км. Сьогодні не їхня черга воювати на південному фронті України. Господарі будинку втекли до Польщі після початку війни. Але вони щасливі, що їхнє село знову в руках українців.

Старший лейтенант Андрій Підлісний – один із солдатів, які два місяці тому витіснили звідси росіян.

 

"Спочатку це була оборонна операція, щоби зупинити їх. Після цього знайшли кілька хороших місць, де можемо проводити наступальні операції та повертати території. Тепер цим займаємось", – каже він.

Підлісний командує підрозділом зі 100 осіб, якому доручено ідентифікувати російські позиції, часто за допомогою дронів. Потім вони викликають артилерію.

Російські війська зараз в обороні в цій частині півдня, на відміну від сходу, де українські сили змушені поступатися позиціями. Але й тут глухий кут. Мета таких солдатів, як Підлісний, захопити невеликі стратегічні височини з видом на окуповані українські міста, звідки можна досягти подальших успіхів.

"Не впевнений, що виграємо війну до кінця цього року. Може, не раніше кінця наступного року", – каже він, маючи на увазі звільнення окупованих Росією територій півдня України.

Українські війська відвоювали частину земель. Кажуть, на початку цього тижня витіснили росіян ще з двох сіл на херсонському напрямі. Але це велика площа відкритих горбистих фермерських угідь, де будь-які сили, що наступають, незахищені, й у росіян було кілька місяців, щоб збудувати оборонні позиції в три ешелони по регіону.

А в українців обмежені штурмові сили. Протягом більшої частини цієї війни вони грали в обороні, і це призвело до ослаблення деяких з їхніх найкращих підрозділів.

Зброя, надана західними союзниками, за великим рахунком, не призначена для наземних наступів. Українцям бракує повітряного прикриття для сил, що наступають. Українці також зазнають великих втрат на півдні, хоча військові рідко повідомляють деталі.

З'являється все більше ознак, що росіяни посилюють військову присутність у Херсоні, вирішивши утримати його як життєво важливу частину сухопутного мосту в Криму та як головне джерело води на півострові.

За останні два тижні на захід від Маріуполя через Мелітополь до Херсона йшли великі конвої. Багато жителів уже повтікали звідти. За оцінками Києва, майже половина населення Херсона виїхала з області на територію, яку контролює Україна. Росіяни не дозволяють більшій кількості людей покинути такі міста, як Мелітополь, в окупованій частині Запорізької області, щоб їх можна було використовувати як "живий щит" у разі українського наступу.

 

Південний фронт України розпочинається біля Миколаєва. У місто влучають ракети та снаряди майже щодня. На півдні та сході лінія фронту проходить звивистою лінією від узбережжя Чорного моря через сільгоспугіддя до Запорізької області. Цей район далекий від донецького фронту, за який ідуть бої з 2014 року, але зараз лише частина поля бою, що розтягнувся на понад 1000 км.

Уздовж лінії артилерійські гармати стикаються у боях. Один український солдат назвав це "пінг-понг із гарматами". Так було кілька місяців. Тепер українці мають перевагу – ракетні системи HIMARS, поставлені США. Вони знищують важливі склади і командні пункти, а також склади боєприпасів глибоко на території, що утримує Росія.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україна після перемоги зміцнить безпеку Східної Європи" – Ендрю Д'Аньєрі

Незважаючи на всю міць російської військової машини, українське військове керівництво заявило, що завдані цього місяця удари по російських складах та маршрутах постачання можуть переломити ситуацію на полі бою. Тепер солдати на передовій підтримали це, заявивши, що у росіян помітно менше снарядів, щоб стріляти по них.

"Як краудфандинг впливає на війну в Україні", The Economist, Велика Британія

Український підрозділ з виробництва безпілотників "Аеророзвідка" цього місяця відсвяткував придбання чотирьох дронів dji Phantom 3 китайського виробництва, наданих німецьким донором. Групу, започатковану 2014 року, очолюють цивільні. Подарунок – один із прикладів краудфандингу в останній війні. Громадяни по обидва боки поставляють на передову вкрай необхідне устаткування.

Приватні особи віками допомагали під час війни. З лютого український краудфандинг зосередився на високотехнологічному обладнанні, яке не можна купити на місці, особливо на тепловізорах та дронах. У липні уряд запустив міжнародну ініціативу "Армія дронів" для збору грошей на дрони.

Російський краудфандинг зовні схожий – на фото в соцмережах зазвичай зображені нові дрони й тепловізори. Але в армії там бракує найнеобхіднішого. Буда-Ширап Батуєв, російський депутат-комуніст, розповів місцевим ЗМІ, що був присутнім на похороні молодих солдатів, підрозділи яких були безпорадні, мов "сліпі кошенята", бо армія не видала необхідного спорядження. Групи цивільних, часто матері солдатів, відправляють допомогу на передову, включаючи предмети першої необхідності, такі як зубна паста, шкарпетки та спрей від кліщів. Повільність російської військової бюрократії сприймають як даність.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Крах Російської імперії залежить від України" – Ах'яд Ідігов

Зусилля України з краудфандингу невеликі, порівняно з держпрограмами Києва. Військовий бюджет країни в 2021 році становив близько $6 млрд. Тільки Америка вже надала військової допомоги на понад $20 млрд. Але вони допомагають підтримувати інтерес до війни за кордоном та швидко доставляти на передову високотехнологічну техніку.

З російської сторони краудфандинг – клейкий пластир для вирішення більш фундаментальних проблем. Військові забезпечили танки та артилерію, які добре виглядають на парадах, але залишили солдатів без предметів першої необхідності, які матерям важко забезпечити.

"Дивна тактика затягування Олафа Шольца", Die Welt, Німеччина

Через три місяці після того, як Бундестаг ухвалив рішення про постачання Києву важкого озброєння, кількість реально доставлених одиниць мінімальна. Поки що в Україну прибули десять самохідних гаубиць, три зенітні танки та три реактивні системи залпового вогню.

Відразу після початку війни німецька військова промисловість дала зрозуміти, що може постачати в Київ у великій кількості важке озброєння. Але канцлер Олаф Шольц завжди відмовлявся давати більше, надаючи все нові пояснення.

 

Загалом, через день після того, як канцлер проголосив "поворотний момент" у політиці постачання зброї, міністр оборони Крістін Ламбрехт та 280 німецьких військових компаній дали відеоконференцію. Міністр попросила список тієї зброї, яку компанії могли б швидко поставити Україні. Компанія Rheinmetall, наприклад, запропонувала 100 "швидкодоступних" танків Marder та 88 танків Leopard 1. 30 березня міністр оборони Олексій Рєзніков написав німецькому колезі листа з проханням надати ці танки. Того ж дня Ламбрехт дзвонить Резнікову. Вона відхилила запит на танки. Без виправдання. 31 березня федеральний уряд надсилає Києву список озброєнь, які може поставити німецька промисловість. Тяжкого озброєння там немає.

У Києві зрозуміли, що вони самі по собі. Там прямо запитують у німецьких збройових компаній про важке озброєння, щоби купити самим. 5 квітня компанія KMW пропонує Україні 100 самохідних гаубиць PhZ 2000, включаючи навчання та запчастини, за €1,7 млрд. Терміни доставки довші, але Київ погоджується. 14 квітня Україна отримала пропозиції від Rheinmetall щодо купівлі 100 бойових машин піхоти Marder та 88 бойових танків Leopard 1, включаючи навчання та боєприпаси, на суму €268 млн. За словами виробника, вони будуть швидко доступні. І KMW, і Rheinmetall вимагають у Берліна дозвіл на експорт зброї. Канцлер ігнорує.

Шольц – під тиском. США закликають його підтримати Україну. Тепер канцлеру потрібні пояснення, чому не хоче цього робити. Він поспіхом зібрав цілий бастіон аргументів, який публічно оприлюднив 19 квітня. Але все це відмовки.

26 квітня міністр оборони США Ллойд Остін запрошує 40 колег, включаючи Ламбрехт, до Рамштайну на зустріч із підтримки України. Шольцу довелося змусити свого міністра оборони несподівано оголосити, що тепер буде поставлено 30 зенітних танків Cheetah. 72 години потому канцлер виключав це. Перші три штуки прибули в Україну через три місяці.

6 травня Шольц визнає, що може поставити сім самохідних гаубиць із запасів Бундесверу. Кількість збільшиться до десяти у червні. Обіцяно також три системи залпового вогню. Вони прибули у вівторок.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Кремль використовує військовополонених для шантажу" – комунікаційна директорка "легіонерів" Абігейл

Щоб уникнути прямої доставки танків, Шольц винаходить альтернативу. Передбачається, що країни Східної Європи поставлять в Україну старі радянські танки, а Берлін замінить їх на сучасну німецьку техніку. Це те, що Шольц обіцяє Словенії, Польщі, Чехії та Греції. Однак досі до східноєвропейських партнерів не надійшло жодного німецького танка.

Нині в правлячій коаліції невдоволення. Потрібно поставити танки "прямо в Україну", зажадала в понеділок голова Комітету оборони Марі-Агнес Штрак-Циммерманн. Але Шольц продовжує відмовлятися схвалювати заявки на експорт танків Marder та Leopard 1. Шольц знайшов нову причину для відмови – оскільки США також не постачали танків західного зразка, Берлін не може цього зробити. Вартість зброї, яку канцлер утримує від України – €3,5 млрд.

"Те, що робить Берлін щодо Києва, можна охарактеризувати як нездатність надати допомогу. Я дійшов висновку, що канцлеру бракує політичної волі, щоб серйозно допомогти Україні", – каже заступник голови комітету з закордонних справ Бундестагу від опозиційної ХСС Томас Ерндль.

×