"Серійний вбивця Путін здатний досягти задоволення лише через насильство" - Петр Пойман

Думки на порталі громадської організації "Майдан Моніторинг" чеського волонтера, кримінолога, представника "Майдан Моніторинг" в Чехії та Словаччині, засновника команди волонтерів Team 4 Ukraine, колишнього члена моніторингової групи ОБСЄ Петра Поймана

Усі спроби знайти компроміси, "Мінські домовленості", переговори в ОБСЄ, "Нормандський формат" та інші переговори з поміркованим президентом Володимиром Зеленським не привели до успіху. А неспровокована атака Росії 24 лютого остаточно поховала всі надії на мирне вирішення проблеми. Нині шлях до миру такий самий, як і шлях до військової перемоги, що означає вигнання агресора з України.

Якби в РФ сталися позитивні зміни, деокупація Донбасу та Криму в довгостроковій перспективі можна було б вирішити дипломатичним чином і вона могла б нагадувати вигнання військ Варшавського договору з Чехословаччини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Кремль використовує військовополонених для шантажу" – комунікаційна директорка "легіонерів" Абігейл

У російській політиці, особливо в поведінці Володимира Путіна та його оточення, ми почали спостерігати за девіантною (тип поведінки, яка суперечить прийнятим у суспільстві правовим, моральним і соціальним нормам. – Gazeta.ua), ірраціональною поведінкою. Кількість людей, які мають тенденцію до насильницької та неадекватної поведінки, досягла в рядах російських силовиків критичного рівня.

Як результат, 24 лютого вони прийняли, мабуть, найгірше рішення в історії Росії. Це рішення, ймовірно, змінить поточний режим. Безумовно, це також є метою, якої має прагнути весь цивілізований світ, включаючи ті верстви російського суспільства, які хотіли б у майбутньому повернутися до людського роду. Поява необхідної умови для успішної трансформації та дискредитації російського імператорського націоналізму також передбачає геополітичні зміни на всій території, яку зараз займає РФ. Захід не має запобігати дезінтеграції Росії.

Під час моніторингу так званої ДНР ми, представники ОБСЄ, часто говорили з місцевими "силами безпеки". Часто бачили людей з ненормальною поведінкою. Все це було також пов'язане з надмірним вживанням алкоголю чи наркотиків. П'яні бойовики погрожували кільком патрулям ОБСЄ. В іншому випадку член місцевих бойовиків у цивільному погрожував чоловікам місії зґвалтуванням. Сьогодні жертви катувань в Україні часто описують, що солдати РФ поводяться так, ніби знаходяться під впливом важких наркотиків.

В другій половині 2021 року ми стали свідками великих витоків інформації про ситуацію в російських тюрмах. Адміністрація цілеспрямовано створювала відеозаписи з катуваннями та сексуальним насильством серед в'язнів. Ті записи зберігала "Федеральна служба виконання покарань" для подальшого використання. Про це стало відомо від російських правозахисників із "Гулагу НЕТ".

Насильство стало загальною формою комунікації для значної частини російського суспільства. Кримінальна і тюремна "романтика" популяризується в масовій культурі. Дедалі частіше знаходимо її відображення навіть у повсякденному житті. На прес-конференції на початку лютого 2022 року Путін цитував, у зв'язку з Україною та "Мінськими угодами", рядок з пісні, яка описує зґвалтування мертвої жінки: "Нравится не нравится - терпи моя красавица".

Це дуже точно описало його ставлення до України, і можливо, ненавмисно розкрило його головний мотив ненависті. Як серійний вбивця, пригнічений від життєвих невдач, Путін здатний досягти задоволення лише через насильство. Він відчуває себе неповноцінним, йому нема чого запропонувати, тому мстить усім. Водночас він несе повну відповідальність за свою поведінку.

Путін не психічно хворий, він повністю відповідає за свою поведінку. Мотиви його дій слід шукати в навколишньому середовищі, в якому виріс, у цінностях цього середовища та в "культурі", яка вирощувала. Мотиви не можливо шукати в логіці, компромісах та взаємно вигідній співпраці. Єдина логіка, визнана там - логіка сили, загроз і страху. Цей висновок я також підтвердив у переговорах з представниками так званої ДНР. У органах російської окупаційний влади важливу роль часто грають представники груп організованої злочинності або навіть нижчих кримінальних елементів.

Сам Путін сформувався в подібному середовищі. Дуже важливу роль у формуванні особистості в соціальних контактах грав його тренер по самбо Леонід Усвяцов, "Льоня-спортсмен", як його називали в певних колах. Він провів 20 років у в'язниці. Його вбили у 1994 році. Путіна описували, як не дуже успішного юнака. Він ріс у бідності та насильстві. Основною мотивацією його служби в КДБ, за свідченнями, була змога приймати рішення про долю інших.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україна після перемоги зміцнить безпеку Східної Європи" – Ендрю Д'Аньєрі

Так, життєвий досвід Путіна принципово відрізняється від досвіду західних політиків. Навіть звичайний громадянин Європи чи США не може знайомий з мотивами людей з цього середовища. Це ще складніше для провідних політиків, які часто походять з вищих соціальних класів, є випускниками елітних шкіл. Там вони не могли навчитися розуміти насильників з ненормальною поведінкою. Цей досвід здобувається в суворій школі життя, на вулицях російських міст.

Дії російського керівництва добре передбачили мої друзі з Криму та Донецька. Вони знали рівень цинізму і жорстокі. Інші вірили в логіку і сподівалися на розум російського керівництва.

Психологічний профіль Путіна - результат процесів ненормальної поведінки, які призводять до виродження всього російського суспільства і суттєво впливають на російські регіони та соціальні класи, представники яких часто зустрічаються в лавах російської армії. На молодь у багатьох російських регіонах впливає не лише неймовірна бідність, а й те, як багато дітей також часто стають жертвами насильства, зокрема, сексуального. Контактую з колегами-кримінологами з Бурятії, і вони повідомляють про буквально катастрофічний стан в цій галузі принаймні з 2009 року. Рівень насильства, який зустрічаємо саме в цьому регіоні, майже неймовірний. Випадки, які колеги описують мені, нагадують наукову фантастику жахів, а не реальні випадки поліцейської практики.

У Росії давно культивувалися цілі кримінальні субкультури, а в деяких соціальних групах злочин сприймається як єдиний швидкий спосіб досягти успіху. Насильство стало загальною формою комунікації. Цей підхід дуже чітко проявляється, наприклад, у молодіжному русі А.У.Е. "Арестантский уклад един / Арестантское уркаганское единство". Це ідеологія молодіжних банд, де злочин є успіхом, а злодій - героєм. Діти, що ростуть у цій "культурі" та соціально депресивних умовах, часто є жертвами, а згодом, вже підлітками, стають правопорушниками. І продовжують цикл насильства.

Аналогічно, молодь формується через політичні та мілітаристичні організації. Наприклад, "Наші" або "Молодая Гвардия - Юнармия". Ці рухи поширилися також на окупованих територіях України. У Донецьку часто бачили членів "Юнармії".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "У Норвегії є спільний кордон із Росією. Ми готові до військової агресії" – Сандра Андерсен Ейра

Окрім формалізованих "елітних" груп, бачимо цілі соціальні верстви та депресивні регіони, де немає надії на покращення умов життя. Бурятія - лише один із таких. В Україні, у лавах російської армії, також бачимо тувинців та представників інших народів Сибіру та Кавказу.

На цих людей масово впливає пропаганда Кремля. Деякі вірять у верховенство російського імперського націоналізму, інші в те, що Росії загрожує НАТО. Більшість, однак, воюють за гроші, за можливість грабувати на завойованих територіях. Вони вірять, що зможуть швидко отримати те, що ніколи не змогли б отримати без злочинів. Більшість з них живуть за межею бідності вдома.

З цих груп вербують учасників в організовані злочинні угруповання або в приватні військові компанії, які потім під контролем російських сил безпеки або військових просувають інтереси основних акторів. Тривалий час йшлося переважно про інтереси корупціонерів і метою була нажива.

Проте з 2013 року помічаємо, що ці структури задіяні у фінансово збиткових операціях, а також те, що російське керівництво використовує їх для ідеологічно вмотивованого насильства в гібридній війні, а тепер в відкритій війні проти України та всього вільного світу.

Ця зміна пов'язана з подальшим виродженням російського політичного класу. Йдеться вже не лише про корупцію та наживу, а про світове панування, нездатність співчувати та відмову від вільної дискусії, навіть в керівництві Кремля. Це призвело до ізоляції Путіна від реального світу та ухвалення ним фатального рішення.

Кількість осіб, що сформувалися в описаному вище девіантному середовищі, дуже велика. Саме такі особи досягли командних посад в армії РФ. Це відбувається навмисно, це не випадковість! Ситуація, яку бачимо сьогодні, дає відповідь на запитання, чому керівництво РФ цілеспрямовано культивувало насильницькі субкультури.

Ці групи маргіналів і ґвалтівників - частина російської стратегії, яка базується на великій кількості "гарматного м'яса", та високих рівнях насильства проти цивільного населення. Це не лише насильство під час вуличних боїв, але також навмисні артилерійські та авіаудари по цивільних об'єктах, зокрема, дитячих садках та лікарнях. Субкультура насильства також впливає на елітні війська. Зокрема, висококваліфіковні – пілотів.

Це насильство має лише одну мету - зламати суспільство, щоб вимагало миру за будь-яку ціну. Навіть ціною капітуляції. Це ще одна помилка російського керівництва. Кожен такий напад додає лише ще більше ненависті та рішучості боротися, а не шукати миру. Часто навіть у тих регіонах, які до лютого 2022 року все ще були проросійськими.

За словами кримінолога і засновника Санкт-Петербурзького центру девіантології, професора Якова Гілінського, з яким кілька разів консультувався про ситуацію ще задовго до війни, такі групи є "резервом вищого командування" в боротьбі проти "помаранчевих революцій", які загрожують Росії.

А російському режиму загрожує будь-який прояв свободи, бо це вже фашистський режим, тобто заснований на принципі лідерства, радикальному націоналізмі, мілітаризмі, культі сили і домінування. У РФ все підпорядковано великодержавницьким інтересам, які значна частина суспільства розуміє як колективне благо, що є вищим за індивідуальну людську долю.

Російський фашистський режим вважає себе "жертвою". Це прояв комплексів його представників. Цим він виправдовує будь-які дії проти ворогів, відкидає лібералізм та вплив іноземців.

Професор Гілінський протягом багатьох років наголошував, що режим у РФ відповідає всім характеристикам фашистського.

Дійсно, оглядаючись назад, схоже, Путін вірив, що падіння України буде питанням днів, і населення вітатиме російські сили. Однак до такого висновку могла дійти лише людина, відірвана від реальності. Кожному, хто хоч раз їздив українськими містами і селами, було зрозуміло, що українці не зустрінуть російську армію квітами, але готувалися до її можливого наступу останні кілька років. Надмірна самовпевненість теж є однією з характерних рис фашистських лідерів.

Російські військові, які брали участь в наступі, були впевнені, що заходять, практично, на дружню територію. Що зламавши опір кількох бойовиків-радикалів, місцеве населення вітатиме їх. У цьому солдат переконали командири.

Але те, що вони пережили в перші дні атаки, говорило про протилежне. Сотні тисяч людей, зокрема, старих і жінок, стали на захист країни. Навіть діти допомагали у створенні оборонних позицій, які були збудовані в селах. Люди часто використовували власні авто та спорядження, мисливську та спортивну зброю.

Солдати російської армії десь на п'ятий день зрозуміли, що початкова ідея була абсолютно хибною. З цього часу також бачимо напади на цивільні об'єкти, насильство проти мирних жителів. Росіяни уникали цього в перші дні. Але потім почали мстити. Це логічно вписується в модель поведінки закомплексованих девіантів. Нині знаємо із власних досліджень, що не тільки тортури і насильство, але теж застосування касетних боєприпасів і артилерії, і навіть авіаудари по житлових будинках, стали досить поширеним явищем.

Російська армія була принижена. Армія України, яку традиційно в Росії називають невдахами та смішною, вистояла і досягла значних успіхів вже на першому ж етапі війни.

Російські вояки, принижені в житті, а потім принижені в російській армії, сповненій знущань і грабунку, були знову принижені. Але цього разу українцями, які, за словами їхніх командирів, мали бачити в них визволителів.

Все це впливає на психіку осіб, психологічний профіль яких уже порушений попереднім життям. Ці люди, навпаки, бачать процвітання на окупованих територіях, що виходить за межі їх уявлення про багатство. У місцях, раніше окупованих російською армією, за словами очевидців, російські солдати вважали "Нутеллу" на сніданок великим благом. Часто не знали, як працює чайник, не вміли поводитися з газовою плитою, плазмовий телевізор сприймали, як картину, а електрика в будинку була для деяких невідома.

Потім ці солдати отримали абсолютну владу над представниками нації, чия армія їх принизила. Такої влади вони ніколи не мали в житті. Результатом стало апокаліптичне насильство. Однак, за словами свідків, у російській армії були солдати, які уникали зайвого насильства, і навіть допомагали мирним жителям. Однак загальну картину це не дуже змінює.

Російській владі все ще вдається вербувати людей, зацікавлених служити в армії. Багато з них готові йти на військові злочини. Для когось це навіть головна мотивація. Але після провалу оригінального російського плану "спецоперації" інтерес до служби спадає. Наприклад, фонд "Вільна Бурятія" щоденно реєструє звернення про правову допомогу при звільненні військових ЗС РФ.

Серійний вбивця буде вбивати, поки його не спіймають. Фашистський режим в Росії неможливо зупинити інакше як військовою перемогою над ним. Будь-які переговори з РФ про мир, капітуляцію та репарації мають бути пов'язані з українськими військовими досягненнями. Зміни режиму в Росії можна очікувати, можливо, лише в момент очевидної військової поразки в Україні. Зараз усі ресурси та сили мають бути спрямовані на те, щоб витіснити російсько-окупаційні війська з усієї території України.

Виродження російського режиму та психологічний профіль Путіна поступово загострюватиметься. У 2014 році Путін психологічно не був готовий до відкритої війни, а тоді шансів на успіх у нього було незрівнянно більше. До 2022 року став готовий віддати наказ про відкриту конвенційною війну. На наступному етапі може бути готовим до неконвенційної, тобто ядерної війни. Тому ми повинні зупинити його зараз.

Депресивні російські спільноти, місцевості та насильницькі, девіантні субкультури слід моніторити навіть після поразки Росії. Їхня трансформація також має стати ціллю міжнародної спільноти.

Переклад Gazeta.ua

×