26 березня 1995 року в перших 7 країнах ЄС набула чинності Шенгенська угода про скасування візового контролю на кордонах. Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Німеччина, Португалія та Іспанія відкрили внутрішні кордони.
За договором "Про скасування паспортного митного контролю між країнами Європейського союзу", підписаним в містечку Шенгені 14 червня 1985 року, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція погодилися поступово скасовувати контроль на спільних кордонах. Крім цього, запровадити свободу пересування для всіх громадян країн ЄС, які підписали цю угоду, інших держав - членів ЄС та громадян третіх країн. Ті ж 5 країн підписали 19 червня 1990 року Шенгенську конвенцію, у якій викладено заходи та гарантії щодо запровадження свободи пересування.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Макрон виступає за посилення прикордонного контролю в ЄС
Відтоді до числа країн, що підписали Конвенцію, приєдналися Італія, Іспанія та Португалія, Греція, Австрія, Швеція, Фінляндія, Данія, Ісландія та Норвегія. 2005 року за вступ до Шенгенської зони висловилась Швейцарія, яка приєдналася 2008-го. 2007 року до Шенгенського простору долучились 9 нових держав - членів ЄС, що вступили в Євросоюз 2004 року.
15 березня 2006 року прийнято Шенгенський кодекс про кордони, що змінював Шенгенську конвенцію. Все відбувалося у Шенгені тому, що на той момент наближався термін головування Люксембургу в ЄС. Крихітній державі надали право обрати, де відбудеться підписання цього договору. Шенген виявився єдиним містом на перетині кордонів Франції, Німеччини та країни - члена Бенілюксу. Це й стало важливим аргументом. Щоб забезпечити максимальний нейтралітет, зустріч влаштували на комфортабельному крейсері Princesse Marie-Astrid, пришвартованому на річці Мозель якомога ближче до точки перетину 3 кордонів.
Попри історичну значущість події, на неї мало звернули увагу того часу. Так само, як і 5 членів економічної спільноти, які виступали проти неї, багато чиновників з різних країн не вірили, що угода набере чинності і матиме успіх. Навіть глави держав, які уклали Шенгенську угоду, не були присутні на її підписанні.
"Від самого початку її недооцінили, вважали експериментом, а не тим, що триватиме роками", - говорить керівниця Європейського музею Шенгену Мартіна Кнайп.
Цьому також сприяла бюрократична тяганина, через яку повне скасування внутрішніх кордонів між 5 країнами-засновницями відбулося лише 1995 року.
2009 року угода вже діяла в 25 країнах: Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Німеччині, Ісландії, Італії, Греції, Люксембурзі, Нідерландах, Норвегії, Португалії, Іспанії, Швеції, Естонії, Латвії, Литві, Польщі, Словаччині, Словенії, Угорщині, Чехії, Швейцарії. Ірландія та Велика Британія приєднались до угоди на обмежених умовах. З 1 січня 2014 року до Шенгенського договору долучились також Болгарія та Румунія.
Але після збільшення потоку біженців до Євросоюзу європейські політики почали дискутувати про доцільність перегляду Шенгенської угоди. Напади джихадистів у Парижі 13 листопада 2015 року, що забрали життя 130 осіб, змусили іншими очима поглянути на правила Шенгенської зони.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Торік українцям частіше відмовляли у в'їзді до Шенгену
Нині до Шенгенського простору входять 22 з 28 держав - членів ЄС. Усі "старі" держави - члени ЄС, окрім Ірландії, і всі "нові", крім Кіпру, Румунії, Болгарії та Хорватії. Входять також країни Європейської економічної зони: Ліхтенштейн, Норвегія, Ісландія та Швейцарія.
У жовтні у Франції оголосили максимальний рівень терористичної загрози через теракт у Ніцці. 3 людей загинули внаслідок ножового нападу ісламського фанатика. Підозрюваного затримали. Національна прокуратура Франції з боротьби з тероризмом розпочала розслідування.
2 
1
Коментарі