"План Путіна "Армагеддон" продовжує працювати" - The Hill

Думки на сайті The Hill економіста та підприємця Марка Тота та полковника у відставці та офіцера військової розвідки з 30-річним стажем Джонатана Світа

Російські державні ЗМІ вже давно і неодноразово дотримувались похмурої ідеї обрушити на світ ядерний кінець світу. Здається, бувають часи, коли девізом Москви для війни в Україні є "Армагедон або поразки".

Це більше не політика ескалації задля деескалації. Радше в міру того, як Захід звикає до невдач Росії на полі бою з застосуванням звичайних озброєнь, ядерна війна продовжує з'являтися як завуальована загроза з боку Росії щоразу, коли Україні надається новий бойовий потенціал. Загроза настільки наполеглива, що стара казка заслуговує на нову назву: "Ведмідь, який кричав вовк".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Українська армія тисне на російські позиції. Буде прорив" ‒ британський підполковник

Справді, колишній президент Росії Дмитро Медведєв зробив це знову минулого тижня, заявивши, що Кремль розв'яже "глобальний ядерний вогонь", якщо Україна здобуде перемогу у своєму контрнаступі, який підтримує НАТО.

Поки що в Кремлі переважають голови холоднокровніші, ніж у Медведєва. Крім звичайної російської пропаганди, що включає ядерні удари по Берліну, Лондону або Вашингтону, нам ще доведеться побачити якісь явні свідчення, що Володимир Путін піде цим шляхом кінця.

Чи зробив би це Путін? Для контексту, він дійсно має досвід передбачення своїх майбутніх дій, упаковуючи їх у міфи, історичні виправдання та релігійну символіку. Оцінюючи ризик Армагеддону, ми не повинні відразу відкидати цей спосіб дій.

У 2016 році Путін відкрив пам'ятник святому Володимиру Великому, великому варязькому князю X століття, який заснував протодержаву Київська Русь. Кремль привласнив собі історію Київської Русі, яка на 265 років передує першій згадці Москви як невеликого села, і спробував використати цей міф для виправдання своїх претензій на Україну.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Є три сценарії завершення війни в Україні" - Юрій Пойта

Путін також використовує недавню комуністичну історію своєї країни, значною мірою покладаючись на бачення Йосипом Сталіним Червоної Арктики у своєму рішенні інвестувати у Північний морський шлях. По суті, він часто виправдовує свої рішення континуумом російської історії, ніби вони важливіші за нього самого.

Путін також прагне обернути свої рішення святістю Російської православної церкви. Його партнерство з патріархом Московським і всієї Русі Кирилом, главою церкви, дозволило йому подати свою війну проти України та Заходу як релігійний хрестовий похід.

Це упаковка. Але чи справді щось із цього рухає, чи визначає його політику? Мабуть, ні.

Кожен приклад, мабуть, замислювався як грандіозне прикриття для нижчих мотивів путінських амбіцій. Прийняття міфології Київської Русі було засобом знайти імперський шлях, який би відповідав територіальним амбіціям Петра I. Червона Арктика була приводом, щоб експлуатувати її величезні природні ресурси та розділити їх між своїми олігархами. Так само Кирило використовується як інструмент для моралізування щодо аморальних, зокрема, військових злочинів в Україні та інших місцях.

Отже, якою є мета мовчазного схвалення Путіним контрольованих державою російських ЗМІ, які піднімають привид ядерної війни?

Наприклад, наприкінці травня Володимир Соловйов, найвідоміший путінський пропагандист, знову згадав Армагеддон у своєму вечірньому телешоу. За словами Джулії Девіс, російської медіа-експертки, один із його гостей охарактеризував перемогу чи поразку у війні в Україні в різко апокаліптичних термінах як "питання нашого знищення".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Захід посилюватиме нашу обороноздатність" - Володимир Горбач про саміт НАТО

Причина досить проста. У Путіна дві аудиторії. По-перше, його пропагандистська машина має заспокоїти росіян, дедалі більше спантеличених військовими невдачами Москви в Україні. Для них ядерна зброя схожа на плюшевого ведмедика – втішне нагадування, що вони нібито ніколи не можуть програти.

І навпаки, Путіну потрібно переконати світ, що Росія може бути досить божевільною, щоб спровокувати Армагеддон. Звідси майже нескінченний парад "шалених клоунів" на російському державному телебаченні та радіо, що оспівують переваги Армагеддону. У крайньому випадку, як це зробив Медведєв тиждень тому. Нагнітання страху також має масовий компонент у вигляді російської дезінформації у соцмережах.

Що замовчується, це те, що якщо Росія хоче перемогти, Путін не може використати свій ядерний арсенал. Це було б кінцем гри не лише для Заходу, а й для нього самого.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розбиті "кадировці" та жахи у СІЗО Донецька: історія "азовця", який майже рік був у полоні

З огляду на це, коментар Медведєва унікальний тільки тому, що він може бути першою російською офіційною особою, яка публічно визнала, що контрнаступ Києва увінчався успіхом, і що "російська територія" буде втрачена.

Чи спрацьовує російський гамбіт Армагеддону? Можливо, так. Путін ще не скинутий. Адміністрація Джо Байдена з першого дня була охоплена паралічем ескалації не лише через погрози Путіна про ядерний Армагеддон, а й через страх перед тим, хто може змінити його у разі повної перемоги Києва.

Щодо цього, хоч як це парадоксально, те, що Путін навіяв Заходу страх перед ядерним судним днем, частково вберегло його від поразки.

Деякі стверджуватимуть, що з ядерною зброєю Росія могла б покласти край війні за годину, не звертаючи уваги на реакцію США чи НАТО – курс дій на гарантоване взаємне знищення. Але припинення війни в такий спосіб означає також припинення існування Росії. І Путін це розуміє.

Путін справді планує Армагеддон, але не так, як ми його собі уявляли. Швидше за все, не ядерний Армагеддон, а ідеологічний. Його задуми та надії на перемогу в Україні ґрунтуються на тому, що Захід поступиться його загрозам кінця світу, у процесі знищуючи нашу власну свободу, щоб ми могли жити у світі, контрольованому тоталітаризмом.

Якщо таке станеться, то це буде наш власний Армагеддон, завданий самим собі.

Переклад Gazeta.ua

×