Не знаєш мову - геть з країни: як борються з росіянами на пострадянському просторі

6

Понад 25 тисяч громадян Росії, які проживають у Латвії, мають надати сертифікат про володіння латиською мовою. Тих, хто проігнорує вимогу, попросять покинути країну. Gazeta.ua розбиралась як країни колишнього СРСР позбувалися російської мови.

Засновниця освітньої платформи з вивчення української мови "Є-мова" Анастасія Розлуцька в коментарі Gazeta.ua розповіла, що в умовах загрози для української і загальноєвропейської безпеки, наша та інші країни виправдано вживають заходи, спрямовані на обмеження російської мови і підтримку своїх задля зниження загроз від впливів "русского мира".

 

Вчи латиську або "чемодан, вокзал, Росія"

Ще у 2019 році в Латвії затвердили Концепцію національної безпеки. В одному з її пунктів йдеться, що основними зовнішніми чинниками, які негативно впливають на внутрішню безпеку та захист конституційного ладу в країні, є інформаційна політика, і так звана "політика співвітчизництва" Росії.

"Інформаційна політика Росії має довгострокові цілі й орієнтована на зміну громадської думки Латвії, відповідно до зовнішніх пріоритетів РФ. Москва намагається зменшити єдність латвійського суспільства і сприяти відчуженню жителів від держави. Росія використовує таку політику як інструмент для залучення співвітчизників до діяльності з російського впливу, спрямованого проти національної безпеки Латвії", - йдеться у Концепції.

 

У звіті Служби державної безпеки Латвії за минулий рік ідеться, що російська пропаганда роками була доступна для російськомовної частини суспільства. Сприяла спотвореному та нереалістичному сприйняттю світу цими людьми.

"Досі широке використання російської в Латвії полегшувало для РФ утримання частини суспільства в "русском мірє". Так звана "політика співвітчизництва" тривалий час слугувала наріжним каменем "м'якої сили" Росії", - пояснюють у міністерстві внутрішніх справ.

У МВС стверджують, що навіть через понад 30 років після відновлення незалежності у країні існує потреба боротися з наслідками радянської окупації, адже значна частина громадян Латвії не знає латиської на достатньому рівні, або вибирає не спілкуватися нею.

У МВС додають, що розділення інформаційного простору латиською та російською мовами не сприяє згуртованості суспільства і захисту демократичного устрою.

У Латвії набули чинності зміни до закону про імміграцію, за якими громадяни Росії, аби продовжити посвідку на постійне проживання в країні, мають підтвердити володіння латиською на рівні A2. Це базовий, побутовий рівень, який передбачає розуміння нескладних висловлювань і вміння вести розмови на звичайні теми. Під час іспиту оцінюються навички аудіювання, читання, письма та говоріння.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Українська армія тисне на російські позиції. Буде прорив" ‒ британський підполковник

Вимога, зокрема, стосується людей пенсійного віку з Росії, які вже не одне десятиріччя живуть у Латвії. Від складання іспиту можуть звільнити за станом здоров'я - для цього треба довідку від лікаря. Не повинні складати іспит люди, віком більше 75 років.

Йдеться про росіян, які отримали дозвіл на постійне проживання в Латвії та були громадянами чи негромадянами до набуття громадянства РФ. Наразі усі посвідки на постійне проживання в країні таких осіб дійсні до 1 вересня 2023 року. Система проста - хочеш далі бути у Латвії, склади іспит.

Понад 25 тис. громадян РФ повинні надати сертифікат про володіння латиською, згідно з новим положенням. Рига встановила для росіян зручні умови - екзамен можна скласти ще раз у разі провалу, і часу для цього до кінця листопада. Для охочих вивчити мову діють мовні курси.

Станом на кінець червня половина російськомовних жителів Латвії не склали іспит. Близько 6 тис. громадян РФ не виявили бажання складати іспит, тому у вересні їх попросять покинути країну.

"Мовні квоти" дають свої плоди

В Україні статус української, як єдиної державної мови, встановлено у квітні 2019 року, після ухвалення відповідного закону. Документ містив норми про використання української у ЗМІ, наказував вести навчання у школах лише державною. Запроваджував нову посаду уповноваженого з питань мови, в обов'язки якого входить контроль за тим, чи не дискримінується українська.

Із 2016 року в Україні діють мовні квоти на радіо і телебаченні, внаслідок чого до 2019-го частка української мови в ефірі ТБ склала в середньому 92%, на радіо - 86%. У січні 2021 року в Україні набув чинності закон про обов'язкове використання державної мови у сфері обслуговування. Обслуговування іншими мовами стало можливим лише за "взаємної згоди сторін". Із початком повномасштабного вторгнення багато російськомовних українців переходять на українську.

"Українська досі потребує підтримки держави, наскільки можливо. Багато досягнень щодо розширення ареалу вживання української в Україні – справа волонтерів та громадянського суспільства з невеликою допомогою від держави. Якщо говорити про освіту, протягом років незалежності вона мала відбуватися українською. У багатьох регіонах так і було. Держава забезпечила. Але в інших сферах у нас був провал. Навіть тепер, коли маємо закон про державну мову, у нас немає державних курсів із української мови ані для громадян України, які вчилися за СРСР й не змогли вивчити українську, ані інтеграційних і мовних курсів для іноземців, які хочуть набути українське громадянство чи вивчити українську для життя тут. Нам варто повчитися у країн Балтії. Українська ще довго потребуватиме підтримки держави. Захист нашого суспільства від російських наративів, які Москва здійснює через свою мову і культуру, для нас критично важливий. Йдеться теж про захист від російської пропаганди, і про подальше усвідомлення нашої ідентичності та приналежності. Усі законодавчі обмеження для російської і підтримка української – критично необхідні для захисту свого культурного та інформаційного простору", - каже Анастасія Розлуцька.

 

"У латвійській ситуації, у мирний час мав би бути перехідний період для нововведення, але коли порядок денний формують російські бомби, про це не варто говорити. – каже популяризаторка вивчення української мови Анастасія Розлуцька. – Причина ворожого сприйняття російської в Східній Європі в самій агресивній Росії. Щодо громадян України, більшість усвідомили потребу перейти на українську мову. Практичний перехід ще потребує зусиль з їхньої сторони".

Російська як іноземна

Статус іноземної у російської зараз у двох країнах колишнього СРСР - Латвії і Естонії.

Російську фактично позбавили офіційного статусу в Естонії з 1991 року. Закон про мову прийняли там у 1995 році. У ньому всі мови, крім естонської - іноземні. Закон дозволяв використання іноземних мов у рекламі, на вивісках та в оголошеннях у громадських місцях, маркування товарів та інструкціях до ліків, але лише як доповнення до інформації естонською. Кількість інформації іноземною не має перевищувати обсягів інформації естонською.

Новий закон про мову прийняли в Естонії у 2011 році. За його положеннями, естонською мають бути покажчики, вивіски, повідомлення юридичних осіб, найменування і зовнішня реклама. Діловодство в органах влади та держустановах на державному і місцевому рівні – лише естонською. Чиновники та держслужбовці зобов'язані виступати у ЗМІ естонською.

У Латвії в 1998 році прийняли поправки до конституції, за якими латиська оголошувалась єдиною державною. За конституцією, особи, що належать до національних меншин, мають право "зберігати і розвивати свою мову, етнічну та культурну самобутність". У 2000 році набрав чинності закон про державну мову, який оголошував будь-яку іншу мову іноземною. Держустанови приймають запити і документи лише латиською, інформацію надають теж лише нею.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Є три сценарії завершення війни в Україні" - Юрій Пойта

У сусідній Литві законодавство закріплює за литовською статус державної, не визначаючи статусу російської. У країні діють норми щодо захисту прав нацменшин. Зокрема, закон про освіту дозволяє вести навчання національними мовами в районах із щільним проживанням представників меншин. Але в школах все одно передбачене обов'язкове вивчення литовської.

Литва ратифікувала рамкову конвенцію Ради Європи про захист національних меншин у 1995 році. Там працюють Департамент при уряді у справах нацменшин, Рада національних громад та діє програма фінансування проєктів центрів нацменшин. Закон про мову 1995 року наказує вести діловодство литовською. Нею повинні проводити судові слухання, оформляти угоди, проводити офіційні заходи. Литва гарантує громадянам здобуття освіти тільки державною мовою - литовською.

Державна мова в Молдові - румунська

Закон про функціонування мов у Молдові прийняли ще в 1989 році. У ньому за молдовською у латинському алфавіті закріплений статус державної. Пізніше до закону внесли поправки, які позначили російську як мову міжнаціонального спілкування. Спроби позбавити її цього статусу робилися в парламенті країни з 2013 року. У 2018 році відповідне рішення ухвалив конституційний суд. Усе діловодство і робота органів влади здійснюються молдовською. Держава гарантує здобуття освіти державною мовою і, за обставинами, мовами меншин. У країні точилися суперечки про назву державної мови. Спочатку її називали молдавською, проте зараз стали офіційно називати румунською.

В Азербайджані російська не має офіційного статусу. Закон про державну мову від 2002 року наказує вивчати азербайджанську та використовувати її в політичній, громадській, економічній і науковій сферах. Конституція 1995 року дозволяє здобувати освіту мовами меншин, а закон про освіту 2009 року регламентує це і вимагає обов'язкового дотримання державних стандартів. Освіта ведеться азербайджанською. Навчатися іншими мовами можна "з урахуванням побажань громадян і навчальних закладів у складі груп та класів".

У Вірменії титульна мова оголошена державною, за конституцією 1995 року. Проте основний закон гарантує свободу користування мовами нацменшин. Закон про мову 1993 року наказує вести навчання вірменською, проте допускає для нацменшин змогу навчатися національними мовами, але з обов'язковим теж навчанням вірменською. Вільне використання інших мов, зокрема російської, не заборонене. У країні працюють російські школи, освіту російською можна отримати у кількох вузах. ЗМІ можуть видаватися російською, у країні транслюються російські телеканали.

У Грузії конституція 1995 року проголосила державною мовою грузинську. Її повинні знати державні та "громадські" службовці. На ній ведеться офіційне діловодство та надається офіційна інформація громадянам. Інші мови можна вільно використовувати для спілкування. Держава гарантує здобуття освіти лише грузинською. Згідно з ухваленим у 2017 році законом про мову, отримати середню освіту в Грузії недержавною мовою можна, але лише при обов'язковому вивченні грузинської.

Узбецька мова оголошена державною в Узбекистані, за конституцією 1995 року. Нею ведуть діловодство в організаціях і гарантується навчання громадян. Російська не має офіційного статусу, але її можна вільно використовувати у побуті. Також російською можуть перекладати на вимогу громадян нотаріальні документи. Освіта недержавними мовами не заборонена. Громадяни можуть самі обирати мови навчання за наявності відповідних шкіл.

У Туркменістані закон про мову прийняли у 1990 році. За ним, російська вважалася мовою міжнаціонального спілкування. Але конституція 1992 року оголосила туркменську державною, позбавивши російську будь-якого статусу. У 1993 році країна перевела алфавіт на латиницю, відмовившись від кирилиці, й взяла курс на скорочення використання російської. Зокрема, у ЗМІ. На початку 2000-х ввели викладання в освітніх установах усіх типів лише туркменською. Використання російської для спілкування офіційно не заборонене. Її вивчають у деяких школах та дитячих садках як іноземну.

Лише у Білорусі російська – друга державна

Білорусь - єдина колишня радянська республіка, де російська вважається другою державною. Її оголосили такою у законі про мову від 1990 року. У білоруській конституції 1994 року російську теж названо другою державною. Цей статус закріплює закон про мови 1995 року. У Білорусі громадяни мають право вибирати мову спілкування, а держоргани та всі організації зобов'язані розглядати звернення російською та білоруською. Це звело білоруську до статусу маргінальної в Білорусі.

У Казахстані російська є офіційною і за законом про мови 1997 року використовується в роботі органів влади та місцевого самоврядування нарівні з казахською. Такий статус гарантує їй конституція 1995 року. У 2007 році указом президента в країні затвердили держпрограму "Триєдність мов", "спрямовану на створення умов рівноцінного використання і вивчення" казахської, російської та англійської мов.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Захід посилюватиме нашу обороноздатність" - Володимир Горбач про саміт НАТО

У конституції Киргизстану від 2001 року йдеться, що державною мовою в країні оголошується киргизька, але як офіційну дозволяється використовувати російську. У законі про освіту 2003 року наголошується, що держава "створює умови для навчання громадян державній, офіційній і одній міжнародній мові в установах дошкільної та загальної освіти". Навчання в країні може проводитись будь-якою мовою.

Водночас, за законом про державну мову 2004 року киргизька є основною для використання в органах влади та системі освіти, проте використання російської не забороняється – нею можна користуватися "в необхідних випадках", вимоги до яких не регламентовані.

Таджикистан – єдина країна колишнього СРСР, де за російською юридично закріплено статус мови міжнародного спілкування. За конституцією 1994 року, державною мовою оголошено таджицьку, нею ж ведеться навчання. У законі про освіту дозволене навчання іншими мовами, зокрема російською. Організувати це можна "за значної кількості тих, хто навчається рідною мовою та за умови створення спеціальних класів чи груп".

Сфера застосування російської весь час скорочується

На пострадянському просторі сфера застосування російської давно стискається, як шагренева шкіра. Можна згадати мовні реформи казахів, починаючи від переходу на латинську абетку і закінчуючи обмежуванням вжитку російської в площині держпослуг, офіційних установах, школі.

Експерт-міжнародник Олексій Кафтан вважає, що стискається не лише простір застосування російської мови, а культури. Сам термін "пострадянський простір", в якому існувала російська культура теж поступово зникає. Його використання грає на користь Росії.

"Ніхто не зробив більше для стискання простору російської мови та культури, ніж сама Росія. Інтеграційні процеси на пострадянському просторі зменшувалися один за одним, бо не мали жодного іншого наповнення окрім як бути частиною неоколоніалізму. Вони не передбачали рівноправності, мали інструментальний характер, і були призначені для закріплення статусу "старшого брата" для Росії", - каже Кафтан.

Це грало роль подразника, бо в усіх пострадянських країнах підростали еліти, які не пам'ятали СРСР, і не розуміли збереження цієї залежності. Останньою краплею стало повномасштабне вторгнення Росії в Україну. У такий спосіб Москва показала, що якщо десь у світі є анклав, де російська мова і культура почуваються добре - це пряма загроза нацбезпеці цієї держави.

"Розгляд російської діаспори як "п'ятої колони" в цих країнах став однією з передумов нинішнього відкату російської культури в межі російського ареалу", – каже експерт.

×