Думки у виданні The Washington Post посла США в Росії 20212–2014 років, директора Інституту міжнародних досліджень Фрімена Споглі, наукового співробітника Стенфордського університету Майкла Макфола
Володимир Путін провів останні кілька днів, запускаючи ракетні залпи по українських містах. У результаті загинуло понад 30 людей, пошкоджено важливу інфраструктуру, кілька населених пунктів було на певний час відключено від електрики. Це вкрай обмежені воєнні успіхи, враховуючи, що росіяни використовували зброю зі своїх запасів високоточних ракет, що постійно виснажуються. Згідно зі звітом, вартість крилатих ракет, які Москва випустила лише у понеділок, становить $500 млн.
Експерти в Росії та світі останніми днями багато міркували, чому і як Кремль може активізувати воєнні дії. І як показали ракетні обстріли цього тижня, ми, здається, забуваємо про інший бік розрахунків, а саме, що ескалація також пов'язана з витратами.
Перед ударами Путін подвоїв зусилля за трьома напрямками: мобілізація, анексія та загрози ядерної зброї. Кожен хід може призвести до ще більшого послаблення його влади вдома
Перед ракетними ударами Путін подвоїв зусилля за трьома напрямками: масова мобілізація, анексія територій та загрози застосування ядерної зброї. Проблема для нього в тому, що кожен із цих трьох ходів може призвести до ще більшого послаблення його влади вдома. Першорядна мета всіх автократів – залишитися при владі. Проте ескалація путінського вторгнення в Україну підриває цю мету.
Для багатьох росіян війна в Україні розпочалася не в лютому, а у вересні, коли Путін оголосив про плани масової мобілізації солдатів, починаючи з 300 тис. призовників. Все, щоб зупинити втрати Росії на полі бою. Водночас війна, яка місяцями ігнорується більшістю росіян, раптом стала особистою проблемою майже для кожної сім'ї. В результаті, відбулися два види мобілізації приблизно однакового масштабу: сотні тисяч закликали на війну, і така ж кількість втекла з Росії, щоб уникнути війни.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "США та союзники готують нас до нових російських атак" – Михайло Жирохов
Після оголошення про мобілізацію опитування громадської думки, і так погані для Кремля показники фактичної підтримки режиму, показали зростання занепокоєння через війну. І підтримка війни навряд чи зросте, доки не закінчиться вторгнення. Еліти, а також сім'ї середнього класу, тепер обговорюють приватно, а іноді публічно, чи збився зі шляху їхній лідер. Масова відмова від участі у програшних війнах траплялася і раніше в Росії, іноді призводячи до революції.
Нещодавній другий крок Путіна з ескалацією полягав у тому, щоб на папері анексувати нові українські території, заявивши, що "люди, які живуть у Луганській і Донецькій, Херсонській і Запорізькій областях, стають тепер нашими громадянами. Назавжди".
Цей незаконний акт, можливо, викликав захоплення його прихильників жорсткої лінії, але водночас значно ускладнив пошук мирного врегулювання. З великими труднощами президент Володимир Зеленський міг би вигадати якусь формулу, яка мовчазно визнає контроль Росії над Кримом і Донбасом. Але погодитися на порівняні поступки щодо Херсонській і Запорізькій областях йому буде неможливо.
Сьогодні яструби в Росії гучні й публічні. Але якщо перебіг війни й надалі буде поганим, голоси, які підтримують вимоги миру, наростатимуть
Путін сам загнав себе в цей кут. Якщо російська армія продовжить програвати на полях битв, єдиний спосіб покласти край цій війні може полягати в тому, щоб поставити когось іншого при владі в Москві. Сьогодні яструби в Росії гучні й публічні. Але якщо перебіг війни й надалі буде поганим, голоси, які тихо підтримують вимоги миру, наростатимуть. Напруженість між російськими військовими й спецслужбами вже виплескується назовні. Ця напруженість лише зростатиме, якщо російські солдати продовжать гинути й відступати в Україні.
Останнім ескалаційним ходом Путіна став ще рішучіший натяк на застосування ядерної зброї. Нещодавні слова президента Джо Байдена щодо привиду "ядерного Армагеддону" дозволяють припустити, що розвідувальна спільнота США вважає загрози Путіна правдоподібними.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми підірвали фундамент російських сил" – Іван Ступак
І все ж, якби Путін, не дай Боже, застосував ядерну зброю, це також, імовірно, могло б завдати останнього удару по його владі в Росії. Жоден світовий лідер не підтримав би його. Демократичний світ буде змушений відповісти як досконалішим озброєнням для України, як винищувачі МіГ-29, ракети більшої дальності ATACMS і досконалішими засобами ППО Patriots, так і справді санкціями, що калічать, і оголосити Росію державою-спонсором тероризму.
Після ядерної атаки жоден український лідер не закликатиме до капітуляції. Натомість Зеленський матиме всі підстави, щоб нав'язати війну Росії, включаючи удари по об'єктах у Москві та інших великих містах. Хтось сумнівається, що в України є сплячі осередки в Москві? Водночас важко повірити, що більшість росіян вітали б застосування ядерної зброї проти своїх слов'янських сусідів. Декілька верескливих телевізійних пропагандистів і кілька неофашистських політиків могли б підтримати цей жахливий акт, але не слід плутати їх з мовчазною більшістю Росії. Путін, найімовірніше, опиниться на самоті у своїй країні – божевільний, якого потрібно зупинити.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "В Росії ухилення від мобілізації сягатиме катастрофічних масштабів" – Кирило Михайлов
Найкращий спосіб для Путіна втримати владу – припинити вторгнення. Він міг би заявити про перемогу в обороні Донбасу, а потім наказати своїм дипломатам поринути в довгі переговори про межі й політичні права жителів Донбасу. Більшість росіян, еліти й маси, підтримали б його.
Але чи розділяє ці оцінки сам Путін? Я не знаю. Саме це робить його недавні кроки з ескалацією такими, що лякають.
Переклад Gazeta.ua
Коментарі