"Москва втрачає монополію на насильство" - Олександр Мотиль

Думки в виданні The Hill історика та професора політології Університету Рутгерса в Ньюарку Олександра Мотиля

Коли держава зазнає невдачі? Коротка відповідь – коли втрачає свою "монополію на насильство". Коли польові командири, революціонери чи наркокартелі контролюють усю чи більшу частину її території, тоді країна зазнає невдачі й фактично припиняє своє існування. Цим розумінням ми завдячуємо німецькому соціологу Максу Веберу, який понад сто років тому стверджував, що саме така монополія є центральною рисою держав, що добре функціонують.

У цьому світі Росія, схоже, прямує до державного краху. Там зараз діють три приватні збройні формування. Усі вони отримують як державне, так і приватне фінансування та тісно пов'язані з лідерами з завищеними політичними амбіціями. Оскільки жодна з них не має чітко визначеного правового статусу, вони існують як приватні армії, які потенційно здатні підірвати монополію російської держави на насильство.

Армія чеченського лідера Рамзана Кадирова налічує близько 12 тис. чеченських бійців. Хоча формально вони перебувають під командуванням Національної гвардії Росії та підпорядковуються російському лідеру Володимиру Путіну, "кадировці" залишаються під контролем Кадирова. Понад 1000 людей відправили на війну Росії проти України, де, попри їхнє вихваляння, вони показали себе не надто добре.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Російська Федерація поставила нову ціль" – Олександр Мусієнко

Колишній кухар Путіна Євген Пригожин керує так званою ПВК "Вагнера", що складається з 10-20 тис. добре навчених та добре озброєних найманців, які очолюють наступ Росії на українські позиції на Донбасі. В останні місяці до ПВК "Вагнер" приєдналися ще 40 тис. колишніх в'язнів, але вони служать здебільшого непотрібним гарматним м'ясом. Деякі експерти вважають, що Пригожин – суперник Путіна. Інші стверджують, що він прихвостень Путіна. Як би там не було, ясно, що він насамперед відданий самому собі.

Зрештою, є ще ПВК "Патріот" міністра оборони Сергія Шойгу. Зважаючи на все, вона була дислокована в Вугледарському районі Донецької області, де її відносини з ПВК "Вагнер" охарактеризували як "конкурентні". Важливо відзначити, що Кадиров і Пригожин - критики та суперники Шойгу, якого вони звинувачують у катастрофічних військових поразках Росії у війні. Шойгу, природно, бачить у них загрозу своєму авторитету та статусу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Відбувається перша війна за участі роботів" – Валерій Яковенко

Поки що жодне з цих формувань не кинуло виклик офіційним збройним силам або Путіну, якому необхідно тримати їх на короткому повідку. Хоча вони можуть конкурувати один з одним, їхні стосунки залишилися ненасильницькими. Але сам факт, що такі сили існують під час війни, в якій російська армія показує себе погано, викликає запитання про їхню здатність кинути виклик Кремлю і служити як приватні армії.

Якщо Росія продовжить програвати на полі бою, якщо фашистський режим Путіна продовжить втрачати легітимність і слабшати, якщо її економіка продовжить скорочуватися, якщо народні протести зростатимуть, а кількість жертв серед росіян наближається до 200 тис., і якщо держава не зможе підтримувати закон і порядок, всі цілком правдоподібні "якщо" сьогодні, можливі для здійснення завтра. Тоді той, хто має солдатів і зброю, виживе і буде процвітати. Якщо Росія порине в хаос, ні Кадиров, ні Пригожин, ні Шойгу не візьмуть на себе відповідальність за Путіна. Натомість кожен із радістю завдасть йому удару в спину і спробує стати творцем королів або королем.

Приватні армії є симптомами і прискорювачами слабкості російської держави. Їхня кількість і розмір, ймовірно, збільшуватимуться в міру ослаблення держави. Якщо почнуть з'являтися в неросійських адміністративно-територіальних одиницях РФ, тоді знатимемо, що Росія має серйозні проблеми.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Для України ключова ціль - Мелітополь" - Сергій Грабський

Із цим сценарієм згодні багато західних експертів. В опитуванні 167 експертів, проведеному Atlantic Council, включаючи фахівців по Росії з державного, приватного та академічного секторів, 47% "очікують, що Росія або стане неспроможною державою, або розпадеться до 2033 року". 21% вважають, що Росія з найбільшою ймовірністю стане неспроможною державою протягом наступних 10 років. Що ще вражає, 40% очікують "внутрішнього розпаду Росії до 2033 року через революцію, громадянську війну, політичний розпад або з якоїсь іншої причини".

Очевидно, експерти можуть помилятися, як це часто траплялося у минулому. Але вражає, що майже половина не чекають від Росії нічого доброго. Це показник, наскільки через війну змінилися настрої експертів. Ще рік тому мало хто насмілився б припустити, що Росія може зникнути. Зміна думки є такою ж мірою мірилом жахливої помилки Путіна в нападі на Україну, як і провісником майбутнього.

Якщо Росія зазнає невдачі як держава, росіянам, які задаються споконвічним російським запитанням "Хто винен?", доведеться шукати не далі свого власного силача.

Переклад Gazeta.ua

×