"Хто після Путіна? 12 претендентів" – Politico

12

Стаття у виданні Politico

Катастрофічна воєнна авантюра Володимира Путіна в Україні підвисла на нитці. Імовірність, що його 22-річне правління добігає кінця стає дедалі більшою. Але чи піде він геть, чи його доведеться підштовхнути?

Через сім місяців після початку агресивної війни його війська зазнали величезних втрат у живій силі й техніці, і стрімко відступають на сході України. Наказ Путіна минулого тижня про мобілізацію сотень тисяч людей перетворився на хаос, спричинивши закиди навіть з боку його пропагандистів і політичних союзників.

69-річний самодержець прийшов до влади 2000 року, змінивши хворого Бориса Єльцина після того, як він виступив за другу війну в Чечні. Шанси, що він піде найближчим часом, все ще невеликі, але зрозуміло, що наслідки його воєнної авантюри зростають і вже послаблюють його хватку за владу. Ось сценарії, за яких правління Путіна може закінчитися, і набір претендентів на його місце.

Суперагент – Микола Патрушев

 

Путін доклав неймовірних зусиль, щоб відтіснити суперників і переписати конституцію РФ, щоб зберегти владу. Шанс, що він добровільно поступиться місцем новому лідеру, мізерний, але вже не абсолютно малий. Якщо Путін визнає, що його позиція стала слабкою, Микола Патрушев його найімовірніший наступник. Колишній глава ФСБ, а нині секретар Ради безпеки РФ має ту перевагу, що поділяє з Путіним світогляд, пронизаний ворожістю до Заходу загалом і до США зокрема.

Погляди Патрушева навіть радикальніші: на засіданні Ради безпеки за кілька днів до того, як Путін наказав ввести війська в Україну в лютому, він звинуватив Вашингтон у реалізації прихованих планів, спрямованих на "розпад РФ". Знайома фраза – багато років тому Патрушев звинуватив колишнього держсекретаря США Мадлен Олбрайт, що вона нібито говорила, що Сибір і Далекий Схід не має належати Росії. Насправді вона ніколи такого не говорила.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "В Росії ухилення від мобілізації сягатиме катастрофічних масштабів" – Кирило Михайлов

Оскільки Путін проводить більшу частину часу в Кремлі, Патрушев став відігравати активнішу роль, нещодавно відвідавши Китай на тлі збільшуваного занепокоєння у зв'язку з війною. Однак вік не на боці Патрушева – у свій 71 рік він на два роки старший за Путіна, і, якщо стане президентом, буде лише перехідною фігурою.

Лакей – Дмитро Медведєв

 

Якщо є хтось, кому Путін може довіряти, це Дмитро Медведєв – він подарував президентську посаду своєму колишньому помічнику із Санкт-Петербурга 2008-го. Зміна посад дозволила Путіну зберегти владу, дотримуючись конституційних обмежень на кількість термінів повноважень. Медведєв зберіг президентське крісло в теплі для Путіна, отримавши прохідну оцінку як модернізатор. Але коли його чотирирічний термін минув, Медведєв смиренно поступився місцем Путіну.

Медведєв пропрацював ще вісім років на посаді прем'єра, перш ніж 2020 року став заступником голови Ради безпеки, знову підкоряючись безпосередньо Путіну. Війна була жорстокою щодо Медведєва, чиї спроби скинути імідж менш злого близнюка Путіна, удаючи із себе ядерного безумця, були заглушені вибухами істеричного сміху читачів його Telegram-каналу. У свої 57 років Медведєв ще доволі молодий, щоб знову керувати Росією, але його доля нерозривно пов'язана з долею Путіна.

Охоронець – Олексій Дюмін

 

За його словами, Олексій Дюмін одного разу врятував Путіна від нічного нападу бурого ведмедя, розрядивши обойму з табельного пістолета у звіра, який загрозливо стояв у дверях гірського притулку.

Високий ветеран федеральної служби охорони – російський аналог преторіанської гвардії імперського Риму. Дюмін також досяг успіху на полі бою як командир спецназу в операції 2014 року з анексії Криму. Через два роки Путін призначив його губернатором Тульської області. За деякими даними, він фаворит Путіна, але його привілейований статус робить його вразливим, якщо в Кремлі спалахне боротьба за владу.

Князьок – Дмитро Патрушев

 

Союзники Путіна в Кремлі не молодшають, але це не означає, що режим не прагнутиме увіковічнити себе. Саме Микола Патрушев, призначений керівником ФСБ 2000-го, назвав російську ФСБ "новим дворянством". Через покоління його син Дмитро Патрушев перетворився на князька і ймовірного наступника. 44-річний чоловік став міністром сільського господарства 2018 року, раніше закінчивши академію ФСБ й очолюючи державний Россільгоспбанк.

Якою б віддаленою не була перспектива, президент-принц може послабити побоювання у світі, що Росія, зазнавши поразки в Україні, почне самогубну ядерну війну. У спадкового правителя інстинкт виживання сильніший, ніж у божевільного диктатора, що відсиджується в бункері.

Кремлівська змова – Путіна вигнали чи вбили

Попри всі розмови про керовану спадковість записи свідчать, що мешканців Кремля зазвичай виносять ногами вперед – Володимир Ленін і Йосип Сталін померли природною смертю, як і Леонід Брежнєв. І незабаром два його безпосередні наступники. Останнім чинним главою держави, убитим 1881 року, був цар Олександр II.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Путін нагородив військових, які були в Бучі. Дав сигнал, що злочини мають підтримку Кремля" – Евген Чолій

Проте є прецеденти звільнення лідерів – Микита Хрущов 1964-го та Михайло Горбачов, чиє падіння 1991 року поклало кінець СРСР. Як часто буває, боротьба за престолонаслідування велася серед інсайдерів Кремля. Відоме порівняння британського військового лідера Вінстона Черчилля з "бійкою бульдогів під килимом".

Трійка

Можливо, найближча історична паралель з авторитарним Путіним – Сталін, смерть якого 1953 року спровокувала боротьбу за владу, у якій недовговічна "трійка" закінчилася стратою одного з її членів, ненависного колишнього шефа НКВД Лаврентія Берії. 1955-го Хрущов відсунув на другий план прем'єра Георгія Маленкова, безперечно ставши лідером Комуністичної партії та уряду. Через рік виступив із секретною промовою, що засуджує культ особи Сталіна, що започаткувало відлигу після багаторічного терору.

Заманливо зробити висновок, що якби Путіна скинули чи вбили, його місце зайняло б колективне керівництво. Його смерть могла б призвести до деескалації опосередкованої війни Росії із Заходом.

Зміна режиму в автократії зазвичай відбувається зсередини. Але Путін утратив шанс організувати наступність, коли переписував конституцію два роки тому.

Розмірковувати, хто може повалити Путіна, – безглузда ідея. Але якщо вірити історії, представники "силових міністерств" у Раді безпеки РФ будуть у цьому замішані, хоч би якими лояльними до Путіна вони здавалися. Остерігайтеся Патрушева-старшого, голови ФСБ Олександра Бортнікова, голови МВС Володимира Колокольцева й міністра оборони Сергія Шойгу.

Прем'єра – Михайло Мішустін

 

Стаття 92.3 конституції Росії зазначає, що в усіх випадках, коли президент не в змозі виконувати обов'язки, їх тимчасово виконує прем'єр. Це ставить Михайла Мішустіна у вигідне становище – обійняти посаду виконувача обов'язків глави держави, якщо Путін серйозно захворіє або буде вбитий. 56-річний Мішустін був головним збирачем податків у Росії до того, як був призначений прем'єром 2020 року.

Лисий, міцний чоловік служив вірним кризовим менеджером, працюючи над тим, щоб мінімізувати економічні наслідки західних санкцій.

Москвич – Сергій Собянін

 

Типовий інсайдер, мер Москви Сергій Собянін може стати претендентом на місце Путіна, якщо протести в столиці загостряться настільки, що репресії перестануть бути життєздатними, а для завершення переходу буде потрібна конструктивна взаємодія. Це в жодному разі не базовий сценарій. Протести проти мобілізації далекі від масштабів Євромайдану в Києві, який усунув Віктора Януковича від влади на початку 2014-го.

За 12 років перебування на посаді Собянін показав себе надзвичайно компетентним політиком-машиною. Він проробив непогану роботу з перетворення мегаполісу на більш придатне для життя місто – упорядкував парки, відреставрував історичні будівлі й модернізував громадський транспорт. Поки більшість цього прогресу не була зведена нанівець війною і санкціями. 64-річний чоловік раніше був губернатором багатої на нафту Тюменської області, головою кремлівської адміністрації та заступником прем'єра Путіна.

В'язень – Олексій Навальний

 

Патологічна рішучість Путіна стерти Україну з мапи світу випливає з його страху перед тим, що вона може експортувати в Росію "кольорову" революцію. Українці двічі зміщували своїх лідерів мирним протестом, під час Помаранчевої революції 2004 року та Євромайдану 10 років по тому. Чи могло таке статися у Росії теж?

Активіст боротьби з корупцією Олексій Навальний міг би стати головним кандидатом на очолення "кольорової" революції в Росії, оскільки 10 років тому допоміг організувати акції протесту проти повернення Путіна на пост президента. Ці демонстрації – найбільші в пострадянській Росії. Вони провалилися. Але Навальний далі спрямовував зусилля на викриття корупції. У відповідь держава отруїла його нервово-паралітичною речовиною та посадила у в'язницю за сфабрикованими звинуваченнями у шахрайстві.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Війна на виснаження не завершиться остаточною воєнною перемогою" – Ярослав Грицак

Виявляючи надзвичайну мужність, він продовжує виступати проти війни з-за ґрат. Але його шанси піти слідами Нельсона Мандели з тюремної камери у президенти невеликі. Спостерігачі можуть уявити сценарій, за якого Путіна повалено, а наступний лідер Росії в жесті примирення із Заходом звільнить політичних в'язнів Навального, журналіста Володимира Кара-Мурзу чи блогера Іллю Яшина. Але це був би лише перший крок на довгому й звивистому шляху до влади в країні, де ще слід провести вільні й чесні вибори.

Вигнанець – Михайло Ходорковський

 

Колишній нафтовий магнат Михайло Ходорковський – ще один критик режиму, який кинув виклик Путіну і програв, втративши свою нафтову імперію ЮКОС, кинутий у в'язницю на 10 років і зрештою відправлений на заслання. Його фонд "Відкрита Росія", заборонений в РФ, продовжує кампанію за реформи, але сам Ходорковський не виявляє явних прагнень організувати тріумфальне повернення і відігравати керівну роль у постпутінській Росії.

59-річний Ходорковський рішуче підтримує опір України, нещодавно закликав Захід надати українцям більше зброї. Але його минуле як безжального бізнесмена не забули літні росіяни, які досі зберігають гіркі спогади про хаотичні роки правління Єльцина, коли кліка олігархів накопичила величезні активи через корупційну приватизацію, яка позбавила країну її радянської промислової спадщини.

М'ясник – Михайло Мізинцев

 

Хоча в сучасній Росії немає історії успішних військових переворотів, було б помилкою відкидати можливість повалення Путіна внаслідок збройного повстання. Ось деякі ключові гравці, яких слід остерігатися, якщо наступного правителя Росії оберуть під прицілом.

Міністр оборони Сергій Шойгу й Валерій Герасимов, начальник генштабу, обидва пережили жахливі війни. У Росії немає традиції влаштовувати путчі невдоволених офіцерів.

Але є генерал, який процвітає після того, як заслужив репутацію за свою жорстокість, що шокує – Михайло Мізінцев, "м'ясник Маріуполя". Мізинцев очолив руйнівну облогу міста, у якій загинуло понад 20 тис. мирних жителів, перш ніж порт упав у травні. Його щойно підвищили до заступника міністра оборони, який відповідає за логістику. Росія прагне переламати ситуацію з наступом України й покласти край мобілізаційному хаосу. Мізинцев не є прямим претендентом на владу, але найближчими днями й тижнями за ним спостерігатимуть.

Полководець – Рамзан Кадиров

 

Чеченський лідер Рамзан Кадиров, який називає себе "путінським піхотинцем", один з найвідоміших прихильників війни Росії в Україні. Але його війська показали себе здебільшого як воїни в TikTok, ніж на полі бою.

Кадиров – блискучий, хоч і грубий, пропагандист режиму. Його Telegram налічує понад 2,6 млн підписників. Але будь-яка спроба використати слабкість Путіна для просування його власної політичної справи ризикована для нього особисто, вважає економіст Сергій Гурієв.

"Люди Кадирова небезпечні, але їх ненавидять в РФ. Імовірніше, він домагатиметься більшої автономії чи незалежності для Чечні, якщо в Росії відбудуться політичні потрясіння", - каже Гур'єв.

Найманець – Євген Пригожин

 

Якщо хтось і схожий зараз на російського головнокомандувача, то це Євген Пригожин – бізнес-олігарх, відомий як путінський "шеф-кухар", який очолює армію найманців "Вагнера". Цього місяця 61-річного Пригожина зняли на відео, як проголошував вербувальну промову у дворі в'язниці, обіцяючи засудженим свободу, якщо шість місяців боротимуться за Росію в Україні й виживуть. На інших відео видно, як він прибуває на гелікоптері на нічну зустріч з помічниками й присутній на похороні одного зі своїх бійців.

"Вагнерівці" кажуть, що будь-коли проголосують за нього, а не за Путіна", – написав у Twitter Христо Грозев, розслідувач з Bellingcat.

Однак для цього потрібен був би приголомшливий розворот на полі бою, якого не передбачається.

Переклад Gazeta.ua

×