Кожна російська втрата підвищує мужність та волю українців до опору - Юваль Ной Харарі

Відомий ізраїльський історик та філософ Юваль Ной Харарі, автор бестселерів "Sapiens: Коротка історія людства" та "Homo Deus: Коротка історія завтрашнього дня" написав, що Україна вже перемогла, незважаючи на успіхи армії Володимира Путіна в нашій країні.

Про це історик та філософ написав у колонці для британської The Guardian.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Волновасі під обстріл "Градів" потрапив евакуаційний транспорт

"Менш ніж через тиждень після початку війни стає все більш ймовірним, що Путін рухається до історичної поразки. Він може виграти усі битви, але програти війну. Мрія Путіна про відновлення Російської імперії завжди ґрунтувалася на брехні, що Україна – несправжня нація, а українці – несправжній народ. Що жителі Києва, Харкова і Львова жадають влади Москви. Це цілковита брехня, бо Україна – країна з більш ніж тисячолітньою історією, а Київ був мегаполісом, коли Москва ще не була навіть селом. Але російський деспот стільки разів повторював свою брехню, що, певне, сам у неї вірить.

Плануючи вторгнення в Україну, Путін міг розраховувати на багато відомих фактів. Він знав, що у військовому плані Росія перевершує Україну. Знав, що НАТО не пошле війська на допомогу Україні. Знав, що залежність Європи від російської нафти і газу змусить такі країни, як Німеччина, коливатись щодо запровадження жорстких санкцій. Грунтуючись на цьому, його план полягав у тому, щоб сильно і швидко вдарити по Україні, обезголовити її владу, встановити маріонетковий режим у Києві та перечекати безсилу лють західних санкцій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Треба вимагати повне економічне ембарго для Росії – Сушко

Але було одне велике невідоме у цьому плані. Як дізналися американці в Іраку, а СРСР в Афганістані, набагато легше завоювати країну, аніж утримати її. Путін знав, що має силу, щоб завоювати Україну. Але чи змириться український народ із маріонетковим режимом Москви? Путін зробив ставку на це. Зрештою, як він не раз пояснював усім, хто хотів слухати його, що Україна – не справжня нація, а українці – не справжній народ. У 2014 році жителі Криму практично не чинили опір російським окупантам. Чому в 2022 році в Україні має бути інакше?

З кожним днем ​​стає все більш зрозуміло, що авантюра Путіна провалюється. Український народ чинить запеклий опір, завойовуючи захопливі слова з усього світу – і виграє війну. Попереду багато темних днів. Росіяни можуть ще завоювати багато територій. Але щоб виграти війну, їм доведеться утримувати їх, а вони зможуть це зробити лише у тому випадку, якщо їм дозволить український народ. Це здається дедалі менше можливим.

Кожен підбитий російський танк і кожен убитий російський солдат підвищують мужність українців та їх волю до опору. Кожен убитий українець посилює ненависть українців. Ненависть - найжахливіше з почуттів. Але для пригноблених народів – прихований скарб. Захована глибоко в серці вона може витримувати опір протягом поколінь.

Щоб відновити Російську імперію, Путіну потрібна безкровна перемога, яка приведе до відносно безкровного миру. Проливаючи дедалі більше української крові, він робить так, що його мрія ніколи не збудеться. У свідоцтві про смерть Російської імперії буде написано не ім'я Михайла Горбачова, а ім'я Путіна. Горбачов змусив росіян і українців почуватися братами. Путін перетворив їх на ворогів і домігся того, що українська нація відтепер визначатиме себе як противників Росії.

Нації, зрештою, будуються на історіях. Кожен день додає нових історій, які українці розповідатимуть не лише у майбутні похмурі дні, але також у майбутні десятиліття та покоління. Президент, який відмовився тікати зі столиці, і заявив США, що йому потрібні боєприпаси, а не транспорт. Солдати на острові Зміїний, які сказали російському військовому кораблю "Іди на хуй!". Мирні жителі, які намагалися зупинити російські танки, вставши без зброї на їх шляху. Це матеріал, із якого будуються нації. У результаті, ці історії означають більше, ніж танки.

Російський деспот має знати це, як ніхто інший. У дитинстві він зростав на розповідях про російську хоробрість під час блокади Ленінграду. Тепер створює більше таких історій, але зображує себе в ролі Гітлера.

Історії української мужності додають рішучості не лише українцям, а й усьому світу. Вони додають сміливості урядам країн Європи, адміністрації президента США та навіть пригніченим громадянам Росії. Якщо українці такі сміливі, що готові зупинити танк голими руками, то уряд Німеччини теж може наважитися поставити їм протитанкові ракети, уряд США - відрізати Росію від SWIFT, а громадяни Росії можуть наважитися показати свою незгоду з цією безглуздою війною.

На жаль, ця війна, найімовірніше, буде тривалою. Але головне питання вже вирішено. Останні дні довели світові, що Україна – справжня нація. Що українці – справжній народ. Що вони точно не хочуть жити під гнітом нової Російської імперії. Головне питання, яке залишається, у тому, скільки часу знадобиться, щоб це послання проникло крізь товсті стіни Кремля.

×