"Як Україні перемогти у війні" - Брет Стівенс

Думки у виданні The New York Times оглядача Брета Стівенса

Може статися так, що довгоочікуваний контрнаступ України, який може перебувати на початковій стадії, виявиться настільки ж безплідним, як і зимовий наступ Росії. У захисників зазвичай є перевага перед нападниками у позиційній війні, і російська армія мала місяці, щоб окопатися.

Але також можливо, що українці зможуть досягти прориву, який може покласти край війні цього року. Що тоді? Чим це має закінчитися?

Можемо почати з переліку того, чого не слід робити. Перше запропонував минулого року президент Франції Еммануель Макрон. "Ми не повинні принижувати Росію, щоб того дня, коли припиняться бойові дії, ми могли знайти вихід дипломатичними засобами", - говорив він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Настала нова глава війни, яка може стати пасткою для Путіна" - Майкл Боцюрків

Тоді фраза "не принижувати Росію" означала, що вона може зберегти свої здобуті нечесним шляхом надбання.

Неправильно. Нищівна і безпомилкова поразка - це саме те, що необхідно, щоб покласти край імперіалістичним амбіціям Росії. Зараз легко забути, що торішнє вторгнення було вже втретє, коли Володимир Путін розпочав загарбницьку війну, залякування та анексію території сусідів – після вторгнення в Грузію у 2008 році та захоплення української землі у 2014 році. І це не рахуючи кібервійни проти Естонії, вбивства на британській землі, збитий рейс МН-17 Malaysia Airlines або знищення Алеппо та Грозного.

Кожен акт агресії залишався практично безкарним, спокушаючи Росію на наступний. Якщо війна в Україні закінчиться тим, що Путін досягне принаймні деяких своїх цілей і не понесе непоправних наслідків для свого режиму, єдиний шлях виходу, який побачить Захід - це шлях Путіна до наступної війни.

Так само, якщо українські сили прорвуть російські позиції таким чином, що це буде спонукати Путіна шукати врегулювання, можливо, за посередництва Китаю, знайдуться ті, хто буде стверджувати, що припинення вогню і перемир'я за корейською моделлю переважають ризики драматичної ескалації. Кремль може спробувати підтримати цей спосіб думок, знову брязкаючи ядерною шаблею, цього разу ще голосніше.

Але хоча ядерну загрозу ніколи не слід скидати з рахунків, при ближчому розгляді вона виглядає порожньою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Мене били й піддавали тортурам, щоб лише визнав, що агент ЦРУ" - колишній полонений американець

Причина, через яку Путін досі не застосував тактичну ядерну зброю, полягає не в моральних докорах сумління, які можуть зникнути, якщо він відчує себе загнаним у глухий кут. Це тому, що ця зброя, яка була розроблена для знищення великих броньованих скупчень військ, не має великого сенсу на вузькому полі бою. І адміністрація Джо Байдена пригрозила невказаними "катастрофічними наслідками", якщо Росія застосує таку зброю. Можливо, затоплення російського Чорноморського флоту чи якась інша військова, але неядерна відповідь НАТО.

Більш серйозна проблема з моделлю перемир'я полягає в тому, що вона заморозить конфлікт таким чином, що дозволить Путіну відновити його, коли Росія залиже рани і відновить сили. Щодо України, то вона мала б стати гарнізонною державою, незважаючи на те, що її економіка підірвана війною. Ті, хто проводить аналогію з Південною Кореєю, не беруть до уваги дві речі. По-перше, Росія - могутніша держава, ніж Північна Корея. По-друге, мир на Корейському півострові був збережений завдяки великій та безперервній 70-річній військовій присутності США, яку відносно небагато американців захотіли б відтворити в Україні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Бавовни" сприяють нашому наступу" - Іван Киричевський

Альтернатива виграє. Це те, на що заслуговують українці, чого хоче більшість із них, і чого вони вимагають від свого політичного керівництва. Досягнення мети одночасно заважало і просувало бажання президента Байдена дати Києву інструменти, необхідні для перемоги. Це також загнало його в глухий кут через його власні подвійні стандарти щодо результатів, яких він дійсно бажає, окрім як не дозволити Росії перемогти, і не підірвати світ у процесі.

Перемога буває двох видів. Перший і ризикований – дати Києву всю необхідну зброю. Переважно, керовані ракети великої дальності, більше танків, дронів Predator та літаків F-16. Не тільки для того, щоб витіснити Росію з територій, захоплених під час цієї війни, а ще з Криму та Донбасу. Це те, чого хочуть українці, і на що мають моральне та юридичне право.

Повернути Крим буде складно. Навіть успіх буде пов'язаний з втратами. Насамперед у вигляді населення, яке не обов'язково прагне звільнення Києвом. Звідси другий варіант – допомогти Україні відновити свої кордони до 24 лютого 2022 року, але не більше, з компенсацією у вигляді членства в ЄС та Договором про безпеку між США та Україною на зразок співпраці Америки з Ізраїлем у сфері безпеки.

Чи збільшить це вразливість Америки перед російською агресією? Ні, зменшить її з тієї ж причини, через яку Путін не наважився напасти на країни Балтії, що входять в НАТО, але двічі напав на Україну - диктатори полюють на слабких, а не на сильних. Чи задовольнить це потреби України у безпеці? Так, і в гарантованому доступі до ринків Європи та зброї Америки.

Чи принизить це Путіна? У кращому разі, покаже йому та іншим деспотам у Росії та за її межами, що агресія проти демократії ніколи не окупається.

Переклад Gazeta.ua

×