"Фермери США солідаризуються з українськими колегами" – Ховард Баффет

Думки на сайті CNN Ховард Баффета, голови і гендиректора Фонду Ховарда Баффета, який працює над покращенням життя в найбідніших спільнотах світу, вкладаючи кошти у продовольчу безпеку, пом'якшення наслідків конфліктів, суспільну безпеку та зусилля боротьби проти торгівлі людьми. А також фермера та фотографа

Під час осіннього збирання врожаю в сільській місцевості Америки ви можете час від часу натикатися на механічну колону зернозбиральних комбайнів, що гуркотять дорогою і прямують невідомо куди. Швидше за все, водії цих величезних машин їдуть на ферму, яку вони не знають, щоби зібрати врожай, який вони ніколи не садили для фермера, якого ніколи не зустрічали. Роблять вони це, не просячи ні копійки натомість.

Це звичайний акт щедрості та солідарності у сільській місцевості. Урожай нікого не чекає. Коли фермер надто хворий чи травмований, щоб зібрати його, на допомогу приходять сусіди та незнайомці.

Ця етика від фермера до фермера. Вона сильна у сільській Америці. Я думаю про це, повертаючись додому, до своєї сільської місцевості, після мого четвертого візиту в Україну від початку війни. Це те, що змушує мене поширювати цей щедрий дух далі, щоб допомогти фермерам, які щосили намагалися зібрати врожай і засіяти поля після неспровокованого вторгнення Росії в лютому.

Україна – одна з найбільших житниць світу. Це величезний центр пшениці, кукурудзи, ячменю і соняшнику. Її жовто-синій прапор – сільський, і нагадує про золоті поля і безкрайнє небо. Але з початку війни родючі чорноземні поля України витоптані військами, пориті артилерійськими снарядами, спалені та засіяні фугасами та мінами. Протягом кількох місяців її життєво важливий порт на Чорному морі був заблокований, через що голодні країни Глобального півдня не могли отримати життєво важливу продовольчу допомогу, що завдало збитків світовим цінам на їжу та її постачанню. Ситуація залишається небезпечною. Тим часом, наближається зима, багато українських ферм та посівів знищено, а війні не видно кінця-краю.

Усі війни жорстокі, але тиск Володимира Путіна був особливо жорстоким щодо українського цивільного населення. Незважаючи на те, що Росія заперечує свою відповідальність, щотижня надходять новини про нові гуманітарні злочини, масові поховання та систематичні тортури солдатів і цивільних.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Перемога наступного року – оптимістична перспектива" – Конрад Музика

Ракетні та безпілотні атаки на енергетичну інфраструктуру України залишили мільйони людей без електрики, що є частиною тривалої кампанії проти цивільних цілей. Діти та старі загинули, коли російські військові направили свою вогневу міць на школи, дитячі садки, релігійні об'єкти, лікарні, житлові квартали та ферми.

Я не військовий та не політик. Але як фермер і філантроп, який працює над глобальними проблемами продовольчої безпеки понад 20 років, знаю, що коли ферми руйнуються, шкода поширюється всюди, а відновлення затягується, люди голодують.

За даними "Української зернової асоціації", до війни Україна експортувала 6–7 мільйонів тонн зерна на місяць, з яких майже 30 відсотків йшло до Європи, 30 відсотків до Північної Африки та 40 – до Азії. Більшість цього зерна вкрай необхідна у місцях, спустошених війнами і посухою. Таких як Африканський ріг. Багато хто з найбільш постраждалих жертв Путіна живе далеко за межами України. Нещодавно в Києві я познайомився з людиною, яка володіла фермою в Бобрику, невеликому селі за 2 години їзди на південь від столиці. Він розповів мені, що на початку вторгнення російські війська захопили його ферму як базу. Солдати зібрали там боєприпаси та припаси.

Ця людина дала координати своєї ферми українським військовим, щоб розбомбили солдатів і боєприпаси, які її займали. Він не мав страховки на трактори, і не зміг дістати добрива та інші матеріали, які втратив. Він міг би нічого не робити, але натомість віддав свою ферму, щоб захистити країну. Він сказав мені, що зробив би це знову, якби було потрібно. Я не раз чув різні версії цієї історії по Україні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Остання атака Росії – аргумент, щоб поставляти більше ППО" – Юліуш Сабак

Ніхто не знає, коли та як закінчиться війна. Коли це станеться, Україні знадобиться багато років, щоб відновитись. А поки що можемо чимось допомогти.

Це не далека війна, яка не стосується американців. Фонд, яким я керую, давно зрозумів взаємозв'язок між продовольчою безпекою і конфліктами. Американці не захищені від наслідків далекого голоду, нестабільності та насильства. Маємо зробити все, що в наших силах, щоб українські ферми залишалися продуктивними, а експорт продовжувався. Знаємо, що росіяни вкрали та продали українське зерно, щоби фінансувати свою військову машину. Вони прагнуть знищити сільськогосподарський сектор України, щоб країна більше не могла годувати себе та світ. Ці злочини мають бути зупинені, а винні притягнуті до відповідальності.

Доки українці мужньо стоять за свій дім, ми, американці, можемо допомогти. Наш Фонд підтримав перші два вивезення зерна для продовольчої допомоги через Чорне море у співпраці зі Всесвітньою продовольчою програмою ООН та Агентством США з міжнародного розвитку. Минулого літа ми пожертвували тисячі кілограмів насіння овочів українським сім'ям для присадибних ділянок. Допомагаємо фермерам очищати поля від мін.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Політичне завдання з Кремля – взяти Бахмут" – Іґаль Левін

Я закликаю всіх американців дотримуватися цієї етики "фермер для фермера" і робити свій внесок, де можуть. Під час моїх останніх двох поїздок в Україну я мав можливість керувати деякими з пожертвуваних нами комбайнів, допомагаючи збирати врожай пшениці та кукурудзи під блакитним українським небом. Знаю, багато американських фермерів зробили б так само, якби могли.

Я прибув додому напередодні формування Конгресу, думаючи про хоробрість і рішучість наших українських друзів, і сподіваючись, що лідери США, незалежно від партійної приналежності, продовжать свою тверду підтримку. Я продовжу допомагати українцям, чим зможу, і закликаю всіх американців приєднатися до мене.

Переклад Gazeta.ua

×