Чому Захід досі боїться передати Україні заморожені російські активи?

Думки у британському діловому виданні The Financial Times доцента історії Корнельського університету та автора книги "Економічна зброя: посилення санкцій як інструмент сучасної війни" Ніколаса Малдера

Західна кампанія економічного тиску на Росію відкриває нову сферу боротьби- захоплення суверенних активів. До березня 2022 року США та ЄС заморозили резерви Центрального банку Росії на приблизно $300 млрд у відповідь на вторгнення Володимира Путіна в Україну. Зараз країни "Великої сімки" сперечаються, чи конфіскувати це майно.

У недавньому дискусійному документі уряд США підтримує конфіскацію як "контрзахід" для держав, які "постраждали" та "особливо постраждали" від російської агресії. Цей документ посилається на міжнародно-правову доктрину репресалій - коли держава завдає шкоди іншій, наприклад, порушуючи її територію, то потерпіла сторона може вжити пропорційних контрзаходів проти правопорушника. Репресії мають на меті змусити поважати право.

Продовження допомоги Заходу Україні - невідкладне з моральної, юридичної та стратегічної точки зору. Проте як виправдання для конфіскації російських державних активів аргумент про репресії має три проблеми - йому бракує переконливого ефекту, на нього посилаються не ті сторони, й він підриває заснований на правилах міжнародний порядок, який західні уряди прагнуть захистити.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ізраїль може стати моделлю для України" - посол Михайло Бродський

Поштовх до конфіскації активів зумовлений внутрішніми труднощами з забезпечення довгострокового фінансування для Києва. Як інструмент тиску його користь незначна. Будь-яка конфіскація резервів, які були недоступні майже два роки, не змусить зараз Путіна припинити війну. Крім того, дохід із рахунку в $227 млрд, який Росія мала у 2022 році, зріс після початкового заморожування. Експропріація не вчинить істотного додаткового економічного тиску.

Економічні репресії - прерогатива постраждалих держав, а не третіх країн. Воюючі сторони також можуть експропріювати державну і приватну власність, що належить державі та громадянам їхніх супротивників. Україна скористалася цим правом, арештувавши на щонайменше $880 млн російського майна та підприємств на своїй території у травні 2022 року.

Але союзники Києва не воюють з Росією. Бельгія та Франція заморозили більшість російських активів, зберігаючи цінні папери на суму €206 млрд в брюссельському депозитарії Euroclear та інших фінансових установах. Але щоб їх експропріювати, їм потрібно було б стати більш прямо стороною російсько-української війни. Хоча можна стверджувати, що східноєвропейські держави "особливо постраждали" від економічних і військових наслідків війни, значно важче це зробити для західноєвропейських країн, де більшість російських резервів були заморожені.

Коли конфіскація зіграла певну роль у відповіді на агресію, вона рано чи пізно була наслідком відкритої війни між сторонами. Після Першої світової війни Німеччина втратила більшу частину своєї власності за кордоном. Але країни-захоплювачі могли лише активувати свої повноваження щодо конфіскації, оголосивши їй війну. Іншим прецедентом є конфіскація іракських іноземних активів для покарання Саддама Хусейна за його вторгнення в Кувейт у 1990 році. Але це сталося після дозволу ООН на міжнародне втручання у війну. Такі приклади свідчать, що союзники України не можуть віддати Україні активи, наполягаючи, що не воюють з Росією.

Останнім питанням є дестабілізуючий прецедент, який західні країни створять, захопивши активи, щоб покласти край війні, у якій відкрито не беруть участі. Це розширить примусові дії, які держави можуть вживати у суперечках, у яких вони прямо не є стороною. Якби запропонована Заходом інтерпретація діяла, азійські країни могли б захопити іноземні активи будь-якої держави в очолюваній США коаліції, яка вторглася в Ірак.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україні пропонують ізраїльський аналог гарантій безпеки"- Павло Клімкін

Крім цих політичних, правових і дипломатичних проблем, найкращим аргументом проти конфіскації є те, що вона економічно зайва. Допомога США та ЄС Україні, військова та економічна, наразі становила значно більше $100 млрд на рік. Ця сума легко прийнятна для трансатлантичних економік. Менш ризикований підхід передбачав би фінансування України кількома мільярдами євро щорічного прибутку, отриманого з російських активів. Оскільки це перенаправить потоки доходів, а не торкнеться основи активів, міжнародні правові наслідки будуть м'якшими.

Допомагаючи Києву відбити російську агресію, ми захищаємо національний суверенітет і територіальну цілісність. Але прихильники міжнародного порядку, заснованого на правилах, підривають довіру до себе, якщо відповідають на злочини Москви власними незаконними діями. Така поведінка прискорить розрив межі між війною та миром, відштовхне багато держав від санкційної коаліції і зруйнує будівельні блоки порядку, який ці країни, як вони стверджують, захищають.

Переклад Gazeta.ua

×